Тернопільський священик Євген Заплетнюк написав статтю, в якій розповів “10 речей, які ви повинні дізнатися від священика про татуювання“. Пропонуємо вашій увазі фрагмент. Повністю статтю читайте на сайті Bogoslov.org.
“Сьогодні тема татуювань і ставлення Церкви до «набитих» на людському тілі візерунків залишається одною з найбільш актуальних не лише для обговорення серед користувачів Інтернету, але й для гарячих суперечок поза ним. Фрази типу: «церква і татуювання», «чи гріх робити тату» або навіть: «чи Бог карає за те, що я зробив наколку» – доволі популярні запити пошукових серверів. То ж нині я б хотів спробувати максимально коректно сформулювати точку зору віруючих людей на феномен людських татуювань, запропонувавши читачам 10 тез для подальшого міркування.
Татуювання, зрештою, як і будь які інші маніпуляції над своїм тілом або душею – це завжди наш вільний і особистий вибір. Завдання ж священика в цьому випадку – допомогти людині знайти для себе оптимальний, найбільш безпечний і корисний варіант. І запам’ятайте: як би ви скептично не ставилися до людей у рясі, вони завжди будуть на вашому боці. Навіть коли щось вам забороняють чи стримують від певних речей.
1. Татуювання не є гріхом, але є наслідком гріха. Якщо під «гріхом» ми найперше розуміємо будь-який свідомий (чи навіть неусвідомлений) вчинок, спрямований до погіршення наших стосунків із Богом, то в цьому випадку татуювання, очевидно, не є гріхом. У всьому світі є чимало людей, які набивали собі тату до того, як стали свідомими членами Церкви. Але, віримо, що це не стало на заваді якості їх духовного життя. Однак, ми повинні розуміти категоричну різницю між татуюванням невіруючої чи далекої від церкви особи та цілком іншим випадком, коли татуювання хоче зробити практикуючий християнин, член Церкви. І хоч у Святому Писанні ми зустрічаємо пряму заборону на татуювання, слід бути відвертим: контекст тієї фрази доволі специфічний, і до нашого часу в більшості випадків таки втратив свою актуальність. І про це ми скажемо трохи згодом. Сам я не прибічник крайніх поглядів щодо цього феномену. Як відомо, нині віруючі одних церков вважають тату цілком нешкідливою та милою забавкою, а інші навпаки – серйозним містичним актом, через який в людину входить злий дух. Про те, що правда десь посередині між цими поглядами, ми будемо говорити далі. Ще раз. Татуювання не є гріхом, але це не означає, що воно вам корисне та необхідне.
2. Людська природа трьохскладова, але всі наші грані буття тісно пов’язані між собою в одне ціле. У грішників стан тіла впливає на стан душі, а душа – на стан духу. Тому, якщо говорити про гріх не в юридичному, але в його медичному аспекті, тоді дійсно – сам факт нашого бажання зробити татуювання не є цілком правильним, бо пов’язаний із іншою проблемою – проблемою невдоволення собою. Настільки значне неприйняття себе, що вимагає модифікацій тіла, безперечно, пов’язане з неврозами та іншими наявними психічними проблемами в людини. Ось чому духівники з тривогою сприймають сильне бажання людини щось у собі змінювати ззовні, а не всередині, на тілі, а не в душі. У цьому сенсі гріх, як безблагодатний, хворобливий стан душі, безперечно, є характеристикою людини з татуюванням чи пірсингом.
3. Існує ціла низка причин, чому люди роблять «тату», але більшість із них (окрім однієї чи двох) на психологічному рівні зводяться до проблеми неприйняття себе. Звичайно, люди, які страждають від неприйняття себе, навряд чи зможуть явно про це заявити. Швидше навпаки: вони будуть вперто заперечувати свої проблеми. Однак, не лише самим фактом татуювання, але й кількістю, розмірами, сюжетом своїх татуювань вони прямо розповідають про свій внутрішній стан. Деякі психологічні методики навіть дозволяють поставити певний діагноз людині, дивлячись на характер її тату. Чи хочу я цим сказати, що всі, хто хоче або носить татуювання є не впійманими пацієнтами психдиспансеру? Ні, психіатри займаються лікуванням важких психічних захворювань. У більшості випадків, для людей із бажанням себе колоти та розмальовувати буде достатньо терапії в психотерапевта або консультації в психолога. Зазвичай, після якісної терапії бажання так кардинально себе змінювати в пацієнта зникає. Ви напевно бачили, як люди можуть спотворити свою зовнішність неймовірними кількостями тату, пірсингу чи різного роду пластичними операціями. Зазвичай, з кожною новою операцією людина стає ще більше потворною. І проблема в таких людей зовсім не з тілом, а з головою. ПРОДОВЖЕННЯ ЧИТАЙТЕ НА САЙТІ BOGOSLOV.ORG
