Сімнадцять років працює у Західноукраїнському національному університеті Світлана Сорочинська. А ще вона відома як талановита співачка, яка випустила шість альбомів з піснями.
«Я українка, я народилась українкою на світі…»
Це – слова з пісні «Я українка» у виконанні заслуженого працівника культури України Світлани Сорочинської на слова Ніни Омріяної-Бай, музику Анатолія Горчинського. Нині цю пісню виконують у всіх регіонах України і далеко за її межами, але саме пані Світлана була першою, хто зробив її популярною.
– У моєму репертуарі було чимало пісень творчого тандему «Бай-Горчинський», – каже Світлана Сорочинська. – Ці пісні були дуже популярними у 1990-х і не втрачають своєї популярності й досі. Бо ці пісні – справжні, мають зміст, мелодику, у них і душа авторів, і моя душа, як виконавиці. Їх люди завжди радо вітають на концертах.
Як розповіла пані Світлана, вона співала, здається, завжди. У шестирічному віці, коли з сім’єю приїхала в Ангелівку Тернопільського району, її помітив завклубу. Так юна виконавиця почала гастролювати з мікрофоном у великих бантах від села до села.
Але найяскравіше голос Сорочинської зазвучав у 90-х, коли пісні для неї почав писати народний артист України, композитор Анатолій Горчинський. Він відкрив і поетку, уродженку Волині, а нині багаторічну мешканку столиці Ніну Омріяну-Бай. Спільно композитор та поетеса написали для Світлани Сорочинської кілька пісень-шлягерів – «Я українка», «Білі лебеді», «І все це я – та Україна». Після смерті маестро Горчинського Світлана продовжила співпрацю з пані Ніною. Так у її репертуарі з’явилася пісня цієї авторки на музику Сергія Родька «Моя заквітчана земля». Згодом до репертуару пані Світлани додалося і чимало пісень композитора Сергія Родька та поетеси, заслуженого працівника культури України Алли Бінцаровської. Вони – її колеги по роботі.
Її життя – робота з молоддю
Світлана Сорочинська як начальник відділу творчої самореалізації та виховання ЗУНУ каже, що їй пощастило з підлеглими, адже команда у неї сильна, дружна, складається із творчих особистостей. Спільно вони у закладі вищої освіти проводять виховну роботу, організовують концерти, різдвяні, великодні програми, ставлять вистави з піснями, танцями, казки-мюзикли для дітей. Щоправда, ситуація у державі внесла свої корективи. І тепер більше приділяють уваги внутрішньо переміщеним особам, студентам, батьки яких боронять Україну на війні, дітям з сімей, що опинилися у складних життєвих обставинах. Змінилися і концертні програми, і теми виставок художників, фотографів тощо.
Пані Світлана вдячна ректору ЗУНУ Оксані Миронівні Десятнюк, яка підтримує творчих студентів та талановитих працівників, створює всі умови для культурно-освітньої діяльності.
За її словами, нещодавно для дітей військових, ВПО, для дітей з соціально незахищених сімей працівники відділу підготували благодійну музичну казку «Дитячими стежинами великого Тараса» до 210-річчя Т.Шевченка.
Зараз у ЗУНУ готують музичну виставу «Не здамося нізащо!» режисера Алли Бінцаровської. Вистава стартує у травні для студентів, старшокласників Тернополя.
А ще останнім часом відбулися презентації книг для студентів та викладачів. Зокрема, матері загиблого Івана Вітишина Марії «Мій син – кіборг» та матері загиблого Олександра Орляка Лесі «Ти зробив усе, що зміг».
Для студентів, старшокласників, родин ВПО та військовослужбовців, дітей із особливими потребами було проведено патріотичну концертну програму «Непереможна Україна» за участю творчих колективів університету, а це – народний театр пісні «Для тебе», гурти «Галичанка», «Краплинки», театральна студія «Весна», літературна студія «Поетичний простір», народна студія сучасної хореографії TNG dance company, хор Wunu voice. Всі ці творчі об’єднання беруть активну участь у численних мистецьких заходах, які організовують працівники відділу творчої самореалізації та виховання ЗУНУ.
Корисним та повчальним виявився літературний проєкт «Вірші війни», де студенти читали поезію авторську та поетів-військовослужбовців. А у Міжнародний день кави захід «Неформат з присмаком кави» був наповнений віршами, піснями і кавою.
Під час виставки у ЗУНУ «Їхні очі дивляться в душу» художниця Наталія Басараб представила портрети військовослужбовців з числа студентів, працівників та випускників університету, які зараз виборюють кордони України.
… Усе життя Світлана Сорочинська працювала і працює з учнями, студентами, намагається прищеплювати їм любов до пісні, сама співає, провела шість своїх творчих вечорів, виступає як організатор дозвілля та численних мистецьких заходів. Був період, коли тамадувала, проводячи весілля та ювілеї. Проживає у селі Плотича Тернопільського району з сином Михайлом, невісткою Марією, внуками Дем’яном та Світланкою. Світлана, як і бабуся, мріє про творчу кар’єру. З двох років вона на сцені, співає в гурті «Краплинки», грає у виставах, танцює і займається музикою, а 14-річний Дем’ян облюбував гітару.
Мама Тамара Павлівна максимально підтримує дочку у всіх її творчих починаннях, відвідує всі заходи, вистави, концерти, зорганізовані Світланою, яка з такою любов’ю виконує пісню на слова Наталі Папроцької «Свою любов тобі дарую, мамо»…
Галина Вандзеляк.
