Ця щедрівка так і залишилася б суто українським надбанням, якби не Микола Леонтович, який зробив з неї «хіт».
«Щедрик» відомий всьому світу під назвою Сarol The Bells. У 1921 році українську щедрівку в обробці Леонтовича вперше заспівали за океаном — у «Карнегі-Холі» в Нью-Йорку. Пісня одразу стала популярною, і один з американських радіоведучих швиденько написав для неї англійський текст.
«Щедрик» нині шалено популярний в Америці. І там, і в Європі його регулярно співають під Різдво професійні та аматорські хорові колективи. Ми чуємо «Щедрик» в американській комедії «Один удома», в пісні групи Esthetic Education, а 2013 року у Львові «Щедрик» виконало одночасно 20 хорів (близько 600 осіб).
Взявши за основу просту мелодію української щедрівки, Микола Леонтович розвинув її в багатоголосся, яке посилюється до кінця композиції. Кажуть, над «Щедриком» композитор не переставав працювати до кінця життя, але вперше його в редакції Леонтовича виконав у 1916 році хор Київського університету.
Микола Дмитрович Леонтович народився в сім’ї сільського священика в 1877 році у Вінницькому повіті. Батько Миколи грав на віолончелі, скрипці та гітарі, тож любов до музики хлопчикові прищеплювали з народження. Вчитися його відправили в Шаргородське духовне училище, де він навчився читати по нотах, а також співав у церковному хорі.
Навчання Микола продовжив у Подільській духовній семінарії в Кам’янці-Подільському. Там він вивчав теорію музики, співав у хорі, навчився грати на фортепіано, скрипці і деяких духових інструментах. Там же Микола, як і його кумир Микола Лисенко, починає придумувати аранжування народним українським пісням.
І хоча за своє життя Леонтович буде і диригентом, і композитором, і засновником кількох музичних шкіл, і одним із засновників великого українського колективу — хору ім. Верьовки — світ знає його завдяки «Щедрику».
