Мрія тернополянки Марії Маладики створити етномузей зі сторічної глиняної хати активно втілюється. Ідея виникла минулого року у вересні, а вже цього року, десятого вересня, запланований Дітковецький фестиваль. Що вдалося зробити Марії та що необхідно встигнути розповіла журналістам «Доби».
На перший погляд дивний задум «врятувати від руйнування старовинну глиняну оселю, показати її автентичну красу і відкрити всьому світу глибину і різнобарв’я старовинного побуту». Марія і сама не вірила, що її вдасться коли-небудь втілити його. Однак проект «Бабусина хата» не лише розписаний на декілька років вперед, а й знайшов підтримку однодумців й помалу реалізується.
Бабусина хата всього за двадцять кілометрів від Тернополя. До села Дітківці є навіть прямі рейси. Тепер Марія з родиною частіше буває там, ніж у місті. Ідея створити музей побуту в глиняній хаті, якій сто років, жила давно. У стайні пані Марія хоче зробити майстерню для зустрічей та майстер-класів з хендмейду. А на подвір’ї організувати табірне містечко. За цей рік, найголовніше досягнення, за словами Марії, те, що її бажання переросло в «розуміння правильної реалізації».
– Тепер знаю, як правильно обходитися з речами побуту. Просто так чіпати, пробувати та користуватися не можна. Ми відтворюватимемо на різних майстер-класах копії, бо те, що є нашою спадщиною не маємо права не берегти, – розповідає жінка.
Також за весь час багато планів змінилося, щось добавилося. Наразі за допомогою екобудівництву вдалося повернути до життя саму хату.
– Через погоду ми змогли ліпити лише в серпні, бо інакше нічого б не висохло. Ззовні справилися швидше. Ліпити почали самі разом з Фондом Збереження Культурної Спадщини “ЗґАРДА”, допомагали також тернопільські юні козаки з Міжнародної федерації бойового гопаку в Тернополі. Знали лише теорію і почали практикуватися. Зараз можемо навіть за відчуттями сказати чого не вистачає: чи піску, чи соломи, чи полови, як ліпити й коли ґрунтувати.
У червні за допомогою арт-майстерні “Синя пташка” розмалювали п’єц, біля нього можна вже і фотографуватися, і хліб випікати. Хату доліпили, залишається побілити й прибрати. Тоді й чіпатиму на стіни образи, – каже Марія, – бо вони ціле літо лежать. Дуже страшно заходити до хати без образів.
Найбільше пані Марії вдалося зібрати речей побуту та історій про село і його людей. Усе завдяки односельчанам, які за словами Марії, не дивляться косо, як на дивачку, а цікавляться, допомагають, розповідають.
– У селі мені допомагає дуже хороша сім’я Петровських, мама підтримує бажання дітей, її дочка Оля талановита художниця, а син мріє стати істориком. Сергій багато знає про село, ми разом відвідуємо покинуті оселі, вивчаємо історію. Завдяки йому і виникла ідея звернути увагу не лише на побут, а й на історію.
У планах Марії облаштувати льох, як криївку. Саме там будуть зібрані усі факти з історії села Дітковець. Сад і подвір’я ще не прибрали, адже робота напередодні фестивалю кипить, повсюди глина, пісок, камінь…
Щось встигнуть, а щось ні, головне, знає пані Марія, «Бабусина хата» стане гідним етно-творчим осередком на Тернопільщині, як й етнозбірня «Древо» на Полтавщині. Саме тому напередодні Дітківського фестивалю у Бабусиній хаті відбудеться форум «Ниточка єднання», який збере колекціонерів з різних куточків України. А під час фестивалю відбудеться зустріч з майстринею традиційної кримськотатарської й комп’ютерної вишивки Камілою Саадат й багато майстер-класів талановитих людей з Тернопільщини й інших міст.
– Ми матимемо нагоду зрозуміти культуру та традиції кримських татар, адже Крим – це Україна. Різні майстер-класи, показ відтвореного автентичного та розробки сучасного одягу з використанням ткацьких традицій та вишивки. Неповторний гуцульський колорит, традиції та особливості карпатської культури. А для діток і гопак, і рицарі й навіть Лілія Проць, – ділиться Марія Маладика.
Обговорення