У День українського добровольця учні гімназії села Грабовець Великогаївської громади зустрічали бійця 44-ї артилерійської бригади Миколу Дороша. Чоловік приїхав з фронту в коротку відпустку. Перед тим, як знову вирушити на війну, розповів школярам про бойові будні, пише Суспільне.
“Я ще в 2015 році став добровольцем разом зі своїм сином і сьогодні ми продовжуємо ту війну, яка прийшла до нас спонтанно. Мусимо захищати нашу землю”.
У 2016 році Микола повернувся з АТО і пішов на вибори.
“Пішов на вибори сюди в села Грабовець і Білоскірка. Мене обрали старостою двох сіл. Працював на цій посаді, поки 24 лютого 2022 року наш сусід не пішов повномасштабною війною. І ми з сином одразу 25 лютого пішли у військкомат і ввечері вже були в 44-ій бригаді”.
Приїжджаючи у відпустку, Микола завжди приходить до свого кабінету в старостинському окрузі. Поки він воює, його обов’язки виконує діловодка.
“Приходжу, цікавлюся, спілкуємося, стараємося говорити про села та вирішувати всі проблеми, які є”.
Поки Микола у відпустці, його син Олег продовжує боронити Україну. Боєць каже, хвилюється за нього, тому думками завжди на передовій.
“Мене мусить тягнути туди, тому що в мене син там залишився і я їду до нього. Я мушу бути з ним”.
В юності Микола був футболістом, грав у “Ниві”, згодом став тренером. У селі Грабовець зібрав футбольну команду та облаштував стадіон. Після війни планує далі розвивати спорт у громаді.
“Я думаю, що та футбольна іскорка все одно є. Хочеться, щоби в селі був розвинений спорт, а тим більше футбол. Я думаю, що якщо все буде добре, звичайно, що будемо продовжувати грати. Це для наших людей стимул для того, щоб приходити й дивитися хороший футбол. Вони зустрічаються, спілкуються, а це — велика справа”.
Микола каже, вірить у перемогу України.
“Якби не вірив, то я не йшов би на війну. Ми всі віримо, не тільки я. Ми обов’язково переможемо. Але я би хотів, щоб ми всі були разом, були об’єднані. Щоб в Україні всі були одне за одного, бо якщо “один до ліса, а другий до біса”, дуже важко воювати та захищати державу. Я вірю в перемогу і впевнений, що ми переможемо”.
Військовослужбовець розповідає, більшість бійців його дивізіону — добровольці.
“Добровольці більш професійні, більш вмотивовані, вони психологічно налаштовані на цю війну. А людина, яка не готова до того, її важко навчити. Я пишаюся нашими добровольцями, тому що це люди, які є патріотами своєї Батьківщини, вони, незалежно від ситуації, йдуть захищати Україну. Хочу привітати їх з таким величним святом і побажати їм, щоб вони всі повернулися додому живими”.
