“Не на своїх, але зручно. Ходити можна”.
Так про свої два протези розповідає Тарас Дигідь. На них він вже 5 років. Чоловік проходив реабілітацію у стаціонарному відділенні Тернопільського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства. Але його закрили – нема грошей.
Установу фінансувала держава, а в цьому році – нічого не виділили. Втім директор підприємства Юрій Хоміцький переконує, всі, кому потрібно, допомагають.
Відділення офіційно закрили, та двері все ж відчинені. Тут є безліч інвентарю, працюють люди. Щоправда, відвідувачів не харчують і не передбачена ночівля на базі підприємства.
Саме підприємство продовжує виготовляти протези різних видів та складності. Та навіть мобільними бригадами організовують видачу протезів по місцю проживання людини. Надають послуги і військовим, і цивільним.
Тож для пацієнтів нічого не змінилось. Хіба для працівників, які змушені були звільнятись, через закриття стаціонару.
