Як добре, що на світі є люди, які живуть, як не всі, які бачать місяць у калюжі з водою, які готові захистити похилене деревце, аби його не зламали…
Такі міркування заскочили мене 6 вересня, коли побратиму Костянтину Чернецю могло б виповнитися 76 років. Він не був практикуючим християнином, тобто відвідував церковні храми лише у великі свята, як то на Водохреща, Великдень. Але, з огляду на ревне дотримання вимог християнських канонів, вважаю його беззаперечним моральним авторитетом. Чимало ланівчан зверталися до Костянтина Андрійовича з питань перевезень вантажним автомобілем, щодо послуг тракторним навантажувачем… Такі послуги він надавав за доволі помірну плату.
Костя був щирої вдачі, любив прийти на допомогу тим, хто потрапив у скруту. А ще мав схильність довіряти людям. Пам’ятаю, під час чергової зустрічі виявилось, що він придбав побутову річ, значно переплативши. На моє зауваження товариш відреагував
спокійно, зазначивши, що усі нечестиві вчинки залишаться на совісті тих, хто їх чинить, а він переймається лише тим, аби самому не заподіяти шкоди ніде і нікому.
Костянтина Чернеця вважали диваком, бо він 40 років життя присвятив природоохоронній діяльності, а останні 20 років – відрікся дому і проживав на території створеного ним зооботанічного саду, витрачав зароблені кошти, а також одержане за пай зерно на підгодівлю мешканців звіринця і диких качок, які залишалися зимувати у джерельній заплаві, що пульсувала посеред цього заповідного куточка, як не дивно, з однаковою температурою у будь-яку пору року.
Костянтин вважав черствим і бездушним вандалом кожного, хто намагався спиляти навіть похилене вітром дерево. Спочатку роз’яснював та застерігав порушників, а якщо не допомагало, то звертався із відповідними заявами до райвідділу міліції.
Особливо боляче Костя переживав локальне екологічне лихо – затоплення значної частини території зооботанічного саду стоками міського колектора. Це трапилось 25-26 липня 2003-го, коли функціонери Лановецької РДА вирішили огородити місцевий стадіон водяним ровом, тож авантюрні землерийні роботи призвели до розриву каналізаційної магістралі. Так прирекли на загибель десятки дерев, розмаїття рослин, які планомірно висаджували упродовж багатьох років. К. Чернець, як відповідальний за екологічну безпеку природоохоронного об’єкта, звернувся до Тернопільської обласної природоохоронної прокуратури, до профільної комісії Тернопільської облради, інших компетентних органів із вимогою посприяти швидкій ліквідації витоку нечистот та вжити заходів щодо очищення території. Але, як згодом виявилось, природолюб-романтик наштовхнувся на чиновницький спротив. І забруднення природоохоронної зони тривало майже 15 років.
За якийсь час Костянтину Андрійовичу вдалося оговтатися від заподіяної екологічної наруги, тож він відновив активні пошуки потенційних інвесторів. Тоді виношував задум окультурення усієї території парку відпочинку, щоб у різних секторах були огороджені локації, де б утримували поні, оленів, косуль, диких кабанів, страусів, фазанів.
На початку 2009 р. зажевріла надія на позитивний результат. До такого висновку заохочує лист від 5 січня, надісланий на адресу К. Чернеця успішним дніпропетровським підприємцем, власником компанії проєктного управління Євгеном Мігдалом.
«Костянтине Андрійовичу! Був приємно здивований, відвідавши волею випадку серед розораних землях природну оазу, себто сукупність на невеличкому клаптику колись порушеної землі такого розмаїття рослин і тварин!
З ваших слів, це вже не розмаїття, адже 800 різновидностей рослин і 50 видів тварин, які тут зростали і мешкали, не йде у жодне порівняння з тим, що тут залишилося! Одночасно вражений позицією місцевої влади. Хоч маю вам зауважити, в будь-якій країні, де проходить дика! приватизація – посткомуняцьке накопичення первинного капіталу, представники влади перші в черзі за отриманням усіляких благ і привілеїв!
Усвідомлюючи нашу різницю у віковій категорії, смію зауважити, ми тотожно сприймаємо події, що трапилися в нашій країні, і маємо однакову думку, як, протистоячи місцевим плутократам, все ж розвиватися.
Пропоную вам, Костянтине, співпрацю, але за умови, що наша спільна діяльність, окрім очевидної суспільної значимості, матиме і більш, так би мовити, приземлену мотивацію – нашу спільну вигоду.
Отже, якщо ви вирішуєте на місцевому рівні земельні і майнові питання, я готовий до обговорення умов вкладання конкретних грошових коштів у наш спільний проєкт.
Євген Мігдал»
Як уже зазначалося, тогочасний депутатський корпус Лановецької міськради відмовив К. Чернецю у продовженні оренди земельної ділянки у межах паркової зони. Тож, навесні 2011 р. Костянтин спробував приватизувати дещицю цієї землі (15 сотих), на яких перебував об’єкт незавершеного будівництва – кафе «Лілея». Цю споруду йому вдалося придбати під час аукціону у квітні 1999 року. До одного із інформаційних проспектів вміщено ескізну пропозицію, де, зокрема, зазначено: «Цей каркас із залізобетонних конструкцій (кафе «Лілея») слугуватиме основою для спорудження «Екологічного дому». Не важко здогадатися, що непокірному правдолюбцю було відмовлено і цього разу.
Вищезгадана земельна епопея отримала невтішне продовження. Наприкінці 2014 р. трагічно загинув потенційний інвестор Євген Мігдал. А наприкінці літа 2015-го К. Чернецю встановили сумний діагноз – онкологія. Але Костя зволікав із початком лікування, бо сподівався домогтися справедливості у судовому порядку. Тож формував теку документів із відписок контролюючих, державних та самоврядних органів, а ще витягів із чинного природозахисного законодавства.
Минулого року в одній із приватних розмов із начальником Лановецької дільниці меліорації Юрієм Батьківцем отримав додаткову інформацію на підтвердження об’єктивності власних переконань. Виявляється, що усі найскладніші землерийні роботи щодо очищення від замулення системи водних каналів міського парку відпочинку виконала Лановецька дільниця меліорації. А ще Юрій Миколайович підтвердив, що від початку робіт з реконструкції парку відпочинку Костянтин Чернець активно співпрацював із проєктантами, надав їм у користування усю попередню документацію, вносив цілком компетентні зауваження та пропозиції. Як результат, оновлений парк відпочинку повністю відтворює конфігурацію попередніх меж.
Пишучи цей спогад про Костянтина Чернеця, зазначу, що коли приходило натхнення, він знаходив час для сатиричної творчості. З-під його пера з’являлися гостровикривальні речі, які за життя автора друкували в газетах, зокрема й у «Свободі». Після його відходу у засвіти більша частина творчого доробку увійшла до двох альманахів фестивалю політичної сатири Тернопілля «Гарячі припарки» (2018 р. – №1 і 2021 р. – №2, є у бібліотеках Тернопільщини).
На жаль, представники місцевої влади досі не облаштували кімнату-музей К. Чернеця, не поспішають визнавати його роль у збереженні місцевого паркового ландшафту.
Василь НЕРУЧОК,
голова ГМСК «Тризуб», координатор ініціативної групи «Естафета поколінь» у Лановецькій міській громаді
