Мешканці Смиківців потерпають від сусідства зі свинофермою, розташованою на приватному подвір’ї – фактично за парканом.
Люди протягом трьох років, відколи придбали будинок, скаржаться на нестерпний сморід та антисанітарію до різних інстанцій, натомість отримують у відповідь стоси відписок. Ми знайшли попередніх власників будинку, які теж розповіли про кількарічну «війну» із сусідськими свинями та смородом, але нічого зробити так і не змогли. Саме тому продали будинок, пише “20 хвилин”.
Сільський голова розводить руками і каже, що мешканець, який утримує свиней, на подвір’я представників сільради не пускає. В санстанції запевняють, що саме до сільради мають звертатись люди, яким заважає жити сморід від сусідських свиней. Це ж підтверджують і юристи. Та радять позиватись до суду.
«Я просто у відчаї!»
- Третій рік, відколи наша родина купила будинок, триває ця «війна», – поскаржився до редакції мешканець с. Смиківці Олег Каленюк. – Вже просто несила жити у цьому смороді. Куди тільки не писав, до кого не скаржився – ось, подивіться, маю стоси відписок, а результату нуль (копії всіх документів є в ред. – прим. авт.). Я просто у відчаї! В мене двоє маленьких дітей. І вони у цьому живуть, цим дихають… Щурі по сусідському подвір’ю пішки ходять, а ніхто не бачить. Сил вже немає. Вони мене до гріха доведуть…
Олег та його родина близько трьох років тому придбали будинок у с. Смиківці на вул. Миру. Перед цим чоловік довго був на заробітках. Коли оглядали обійстя, смороду було не дуже чути, бо на вулиці зима. Людей ніхто не попередив, що за 2 м від їхньої хати – буквально за парканом – приватна свиноферма, де, за припущенням мешканців Смиківців, вирощують близько 30 свиней різного віку. Коли віє вітер – від смороду встояти неможливо.
- Настала весна, сонце припекло, то від смороду майстри, які робили ремонт, на даху задихались, – каже пан Олег. – І просили сусіда, і говорили – відповідь одна: мовляв, тут моє приватне подвір’я, що хочу – то і роблю.
Олег Калетнюк нарікає на роботу голови сільради, бо скаржився туди неодноразово, каже, результатів немає. І сусіди звертались із заявами – їхні скарги очільник села не прийняв. Каже, потрібно писати колективну, каже пан Олег.
- Якщо це приватне подвір’я, то хто йому дав дозвіл утримувати там десятки свиней, – скаржиться пан Олег. – А якщо це виробництво – то де податки, де документи, оплата за газ, світло, як для підприємства. Чому до цього нікому ніякого діла немає? Один я «воюю»…
Листів стане на кілька проваджень
Чоловік намагався поскаржитись на дії сільського голови до прокуратури. Однак, там заяву у нього не взяли. Писав до Держбудконтролю – інспектори приїхали та резюмували, що свинарня побудована ще 100 років тому.
- Які сто років, як будова – з газоблоків, – обурюється Олег. – Подивіться, куди я тільки не скаржився. Звідусіль приходять відписки. Дзвонив на урядову гарячу лінію – присилають після того ветеринарів, а власник їх не пускає. Моїх листів вистачить на кілька кримінальних проваджень, але добитись нічого не можу. Замкнене коло! І не маю за що купити нову хату, бо цю, з таким «сусідством», продати нереально.
Поспілкувались журналісти ще з кількома селянами. Всі в один голос скаржаться на сморід і констатують, що ніхто нічого не робить. Люди припускають, що, можливо, очільники села «в долі» з приватником.
Колишня власниця будинку Анна Романків щиро співчуває Олегові з родиною та іншим сусідам. Каже, сама «воювала» з сусідськими свинями роками і нічим зарадити не могла. Лишень втратила чоловіка, в якого загострились хвороби після вічних скандалів з сусідом та життям у смороді. Тому, підтвердила пані Анна, і продала будинок після смерті чоловіка. А до Смиковець відтоді – ні ногою.
Мають створити комісію. Тоді перевірять всі служби
Голова Смиковецької сільради Ігор Кафтаник лишень розводить руками. Каже, Олег Каленюк неодноразово до них звертався, комісія приходила на місце, але власник брами не відчиняв.
- Ми не можемо знати, скільки там свиней, бо нас туди не пускають, – каже пан Ігор. – Були там і з дільничним, і з депутатами сільради. Вивчали проблему. Всі приписи, які виносила санстанція, екологічна інстанція, він виконував. А що тримає худобу – це ж село, і кожен має право її тримати.
Щодо смороду, це є, підтвердив сільський голова. І пояснює – все через спеку.
- Ми, як правило, направляємо інформацію до ветеринарної служби, санстанції, дільничного викликаємо, – каже Ігор Кафтаник. – Кого там тільки не було… А в нас немає повноважень, щоб ми могли мешканця покарати – не передбачено законодавством. Ми не маємо можливості впливати на ту ситуацію.
Заступник начальника головного управління держсанепідслужби в області Євген Безрукий каже, що саме сільський голова має зібрати комісію та включити до неї представників відповідних служб.
- Це можуть бути представники санстанції, ветеринарної служби, – каже Євген Безрукий. – Ми можемо взяти участь в роботі комісії і зробити свої висновки. На даний час законодавство нас обмежує щодо власних перевірок. Як власник нікого не пускає на подвір’я, мають залучити дільничного. Представники влади мають забезпечити доступ для роботи комісії.
Є санітарні правила утримання, є закон про благоустрій – там всі норми прописані, каже п. Безрукий. І без звернення органу місцевого самоврядування жодна зі служб нічим зарадити не зможе.
