Розроблений Міністерством фінансів України бюджет на 2016-ий рік дозволив забезпечити підвищення зарплати рядового солдата в тилу майже втричі – з 2341 грн. до 7000, а бійця-учасника АТО в чотири рази – до 10 300 грн. Більше за всіх будуть отримувати командири бригад – полковники. У тилу їхня зарплата складе 16 тисяч гривень, а в зоні АТО – 25,4 тисячі гривень. Крім того, всім військовослужбовцям ЗСУ виплачуватимуться премії за участь в АТО, за успішне виконання бойових завдань, за безпосередню участь у бойових зіткненнях, премії при демобілізації, пише “Нова Тернопільська”.
На офіційному сайті Міністерства оборони України зазначається, що суми грошового забезпечення залежатимуть від того, де бійці несуть службу. В середньому розмір зарплати військового в тилу – приблизно у 1,5 раза менший, ніж у військового в зоні АТО. Йдеться й про те, що крім збільшення грошового забезпечення військовослужбовцям в тилу, встановлюються й нові виплати-премії військовослужбовців на передовій за участь в АТО – 4200 гривень, в інших місцях дислокації в межах визначеної зони проведення воєнного конфлікту – 1200 гривень, і якщо торік командир бригади і боєць отримували різні грошові винагороди, то тепер усі отримуватимуть однакові. Виплати винагород також зберігаються на час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих поранень, психічних і поведінкових розладів. Проте чи так усе буде на ділі, як на папері, – побачимо, бо наразі бійці розповідають, що особливо ніщо не змінилося: від одного відняли, до другого додали, а якщо не будуть виплачувати премій, то виходить майже те, що було.
– За січень ми отримали підвищену зарплату, але «атошних» грошей (премій – авт.) ще не дали, – розповідає 32-річний боєць 309-ої бригади автозабезпечення Іван Медвецький із села Іванівка Теребовлянського району, який уже близько року воює у Донецькій області. – Я отримав 7,5 тисячі гривень, це без премії, якщо буде премія, отже, усе добре, не обманюють. До цього часу в мене була зарплата 2200 гривень і 3200 гривень винагороди за бойові заслуги.
Ці премії були різні і залежали від бойових виїздів і звання, а тепер кажуть, що всі отримуватимуть однаково.
За словами бійця, у кожній бригаді є журнал бойових дій, який веде командир. Коли боєць іде у відпустку, то його знімають із сектора і премія не нараховується, а коли повертається, робиться відповідний запис у журналі і виплати знову відновлюються.
На Сході Іван Медвецький має бути до кінця березня, але якщо платитимуть, як обіцяють, то він задумується, чи не залишитися ще на півроку на контракт. Тоді ще й дають десять тисяч гривень «підйомних» і зарплата більша. «Сидіти вдома – не вихід, – зізнається боєць. – Роботи нема, дружина ніде не працює і двоє дітей, яких треба годувати. Декотрі мої побратими ще не дослужили до демобілізації, а вже попідписували контракти. Та й що казати, за рік уже до війни привикли. Звичайно, дружина проти, переживає, а я кажу, що головне – аби закінчилася війна й усі були живі-здорові…»
