Сім кіл пекла пройшла тернопільська родина Туркотів за останні два роки. Зимою 2014 року двох особливих діток – Дмитрика та Христинку – виключили зі спеціалізованої школи для дітей з особливими потребами. Адміністрація закладу заявила, що діти з таким вадами не підлягають навчанню. Мама Людмила стверджує, що у школі діти з подібним діагнозом – не рідкість, однак саме її Христинка та Дмитрик попали у немилість керівництва, – пише Номер Один.
Проігнорували вказівку Києва
У свій час «Номер один» розповідала про складну ситуацію в тернопільській родині Туркотів. Одразу в двох діток виявили складне генетичне захворювання. Спершу Дмитрик ходив у дитячий спецсадок, потім батьки оформили його в школу для дітей з особливими потребами. Там же навчалась і маленька Христинка. У травні 2014 року директор школи попередила батьків, що діти з таким діагнозом не можуть навчатися у цьому закладі. Жінка розповідає, що їй запропонували віддати дітей в інтернат, але робити це вона категорично відмовилась. Людмила звернулась у міське управління освіти і її керівник Ольга Похиляк запевнила, що діти повернуться в школу. Коли ж у вересні, напередодні нового навчального року, тернополянка зателефонувала в школу, їй сказали, що дітей не поновлено на навчання.
Обійшовши всі чиновницькі кабінети, Людмила таки добилася того, що дітей повернули до школи. Однак родина стала помічати, що стан малечі почав погіршуватись. Діти стали лякливими, скованими. Якось батько непланово зайшов у навчальний заклад. Коли почав шукати дітей, з’ясувалося, що вони вже не перший день перебувають в ізоляторі! Це для родини стало шоком.
Керівництво закладу знову дало зрозуміти батьками, що їхнім дітям не місце у школі. Мовляв, відповідно до статуту, такі діти не підлягають навчанню. Після цього було безліч медичних комісій, засідань, зібрань. Думки фахівців розходились. Спеціалісти, які працювали з дітьми, у міському центрі реабілітації дітей з особливими потребами, давали Дмитрику та Христинці позитивні характеристики. Зокрема, хлопчик концентрує увагу, сам себе обслуговує, розрізняє кольори, предмети. З дівчинкою ситуація трохи складніша, однак це не є протипоказом для навчання, стверджували фахівці.
У навчальному закладі навіть скликали комісію, однак результат нульовий. Її члени дійшли висновку, що області необхідний центр реабілітації з можливістю денного перебування. Наразі він у процесі створення, тому «стрілки» перевели на його керівника. Мовляв, заклад має запрацювати якнайшвидше.
Родина Туркотів потрапила в замкнуте коло і це не залишило байдужими столичних журналістів. Матір Людмилу запрошували на телепрограму «Стосується кожного», що на телеканалі «Інтер», двічі. Там же гостями студії були уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю Валерій Сушкевич, представники навчального закладу, реабілітаційного центру та інші.
Після першого випуску Валерій Сушкевич звернувся в міське управління освіти, де його запевнили, що ситуацію буде врегульовано.
– З того часу скликалися різні комісії. Моїм дітям «придумували» усякі діагнози, але реально нічого не було зроблено, – каже Людмила Туркот. – Їх і далі не приймали на навчання. Натомість пропонували віддати в інтернат, що в Мельниці-Подільській.
Столичних посадовців ця історія шокувала, особливо, коли дізналися, що їхнє втручання не дало жодного результату. Після цього тернополянку запросили на програму вдруге. Виступаючи у студії, представники школи суперечили самі собі. Директор школи заявляла, що у навчальному закладі не можуть навчатися «діти-інваліди підгрупи А». А в студії заступник директора зазначила, що таких дітей у школі кілька. Під час зйомок ведучий зателефонував начальнику міського управління Ользі Похиляк, однак вона повелася некоректно стосовно уповноваженого Президента. Більше того, чиновниця зазначила, що ніякого спеціалізованого класу, в який направляли дітей, немає. Мовляв, він не функціонує і його потрібно створювати з нуля.
Очевидно, ситуація під час ефіру не залишила байдужим ані представника Президента, ані благодійний фонд Марини Порошенко. Наприкінці березня Валерій Сушкевич направив міському голові Тернополя лист, в якому зазначив, що «Ольга Похиляк зухвало та некоректно розмовляла зі мною, фактично підтвердила ігнорування на місцях вирішення питання освіти діток родини Туркот. Показовим є те, що для навчання дітей у Тернополі місцеві освітяни не знайшли ні підстав, ні умов, а для розташування приватного масажного кабінету в будівлі Тернопільської школи навіть відшукали вільні площі».
Уповноважений зазначив, що ці факти свідчать про порушення Конституції України, Конвенції ООН та ряду нормативних документів. Валерій Сушкевич вимагає відкрити у школі спеціальні класи для навчально-виховної та корекційно-розвиткової роботи дітей, які мають складні вади розвитку. А також розглянути питання про притягнення до відповідальності директора спеціалізованої школи Лариси Акменс і начальника управління Ольги Похиляк. Головна причина – небажання забезпечити належний доступ до освіти дітям родини Туркот та іншим дітям, які мають порушення розвитку.
Крім того, в закладі системно виникає питання щодо сплати благодійних внесків. І це при тому, що з міського бюджету щороку на утримання школи виділяють близько 5 млн. грн. У ній навчається всього сотня дітей. Більше того, незважаючи на те, що заклад має статус міського, у ньому перебувають багато дітей з області. У міській раді піднімають питання щодо трансферів з обласного бюджету за обслуговування дітей з районів. Та питання слід розглядати в іншій площині. Чому в закладі для немісцевих дітей є місце, а для тернополян нема? І як сталося так, що через амбіції певного кола людей Тернопіль «прославився» на всю Україну?
Людмила Туркот натякає на кругову поруку. Мовляв, директор школи, головний освітянин міста та голова ПМПК тісно контактують, тому знайти правду в цьому трикутнику не можливо.
Необхідна реорганізація
Два роки Людмила шукала розради у кабінетах міських та обласних чиновників. І це не давало жодних результатів. А ось реакція на лист Валерія Сушкевича була, можна сказати, миттєвою. Одразу на наступний день до тернополянки зателефонували зі школи і запропонували повернути дітей у школу на одну годину вдень. Жінка відмовилася. За кілька днів дітей таки зарахували на повноцінне навчання, а її ж планують працевлаштувати на посаду асистента вчителя. Зараз питання знаходиться на контролі Адміністрації Президента.
Наразі Людмила Туркот проходить з дітьми медичне обстеження, та питання в іншому: як вони зможуть відвідувати заклад, в якому отримали психологічну травму?
Вражає і позиція навчального закладу, для якого, очевидно, питання влаштування дітей стало принциповим. Директор школи Лариса Акменс у листі заступнику міського голови Л.Бицюрі зазначила, що для перебування цих двох дітей у школі в межах повного робочого дня потрібно відкрити корекційно-реабілітаційне відділення.
Для здійснення соціально-педагогічної, психологічної та медичної реабілітації, у школі потрібно ввести наступні штатні одиниці: по одній ставці вчителя-дефектолога, соціального педагога, соціального робітника, молодшої медичної сестри, медичної сестри з фізіотерапії, лікувальної фізкультури та масажу, дві ставки вихователя, по півставки вчителя-логопеда, вчителя трудового навчання, вчителя-реабілітолога, психотерапевта та 0,25 ставки – психолога.
Як повідомляє Лариса Акменс, розглядається можливість реорганізації приміщення медичного блоку в реабілітаційне відділення для учнів з тяжкою розумовою відсталістю. Проте у приміщенні необхідно зробити капітальний ремонт та замінити вікна.
У той же час під час засідання комісії щодо розгляду звернення Л. Туркот директор закладу зауважала, що доцільніше було б закрити соціальну групу, а дітей перевести у центри соціальної реабілітації дітей-інвалідів. То що ж насправді робитимуть у школі: відкриють відділення чи закриють групу? До речі, очевидно, що потребу в такій соціальній групі чи відділенні мають не лише Дмитро і Христина. Просто лише у їхньої родини сталу духу розповісти про це на всю Україну.
У квітні діти готуються стати школярами. У який клас вони підуть, як навчатимуться, чи адаптуються? Усе це покаже час, а отже, це не кінець історії, а лише перегорнута сторінка…
Від автора
Така ситуація не робить честі ані самому закладу, ані керівництву міста, яке давно мало б навести у школі порядок. Питання навіть не в тому, мають право навчатися у ній діти родини Туркот чи ні, а у відношенні до проблем інвалідів. Складається враження, що статутами, висновками, протоколами чиновники просто прикривали своє небажання піти назустріч. Система настільки закостеніла, що зламати її вкрай важко. У той час, як в Європі права інвалідів на першому місці, в Україні два роки дискутують на тему, що робити з двома маленькими тернополянами. Посадовці звикли інертно плисти за течією. Кожен має свою нішу, в якій йому зручно та комфортно, і готові зробити все, щоб так залишалось і надалі.
Зоряна Гарасимів
Коментар
Леонід Бицюра, заступник міського голови Тернополя:
– Проблема в тому, що в Україні дітей підлаштовують під мережу, а не навпаки. В результаті ми не можемо задовольнити потреби особливих дітей. Цю проблему треба вирішувати на загальнонаціональному рівні. По-перше, зараз чітко не розмежовані контингенти. По-друге, не визначено шляхів подальшої реабілітації дітей з особливими потребами після досягнення ними 18-річного віку. Заклади такого типу потребують реорганізації, в ході якої буде розширено їхні функції для задоволення потреб даного контингенту населення.
