Опілля слово багатозначне і сакральне. Цим словом описують місцину подекуди погорблену з акуратно обробленими полями і затишними селами, що вирізняються своєю мальовничістю, якої їм надають різноманітні сучасні ансамблі будівель, що вдало вписались у місцевий ландшафт. Типовими для Опілля є лісисті території з великими «вікнами» полів і лук, давно освоєних і заселених людьми. Тут глибоко вкорінені традиції українського землеробства, поваги життя, гармонії людини і природи. Тут вкорінений культ традиційного українського землеробства.
Саме слово “опілля” викликає безліч асоціацій пов’язаних з природною чистотою та натуральністю: безмежне поле після жнив, народне, село, вода, чисте повітря, легкість. Цьому “природному значенню” так пасують наукові дослідження, які говорять, що саме тут з’явилася особлива землеробська культура. Цьому сприяла сама геологічна історія формування земель регіону. Майже 500 млн років ще прадавній океан заклав основу благодатних ґрунтів на цій території. Дослідники вказують на те, що на цій території людина самостійно окультурнила злакові. Територія етнографічного регіону Опілля входила до відомої землеробської цивілізації Трипільської культури, що існувала 5500 років до нашої ери. За висновками відомого дослідника агрокультур Миколи Вавилова трипільці самостійно окультурнили злакові, зокрема ячмінь, пшеницю і почали їх вирощувати з промисловою метою. Український археолог Михайло Відейко пише, що в ті ж часи на території України почали варити пиво.
З того часу напій подібний на пиво тут варили завжди. У часи Стародавнього Риму фіксували, що скіфи-орачі варили пиво з додаванням пшениці (жовте пиво). Це перша історична згадка про пшеничне пиво. Про це у своїх поемах згадує відомий давньоримський поет, автор “Енеїди” Вергілій. Він писав про пивний напій з кислих ягід горобини. Зазначає, що це не вино. Сьогодні доведено, що скіфи-орачі вирощували ячмінь, а тому, ймовірно, варили напої з ячменю подібні до сучасного пива. Подібні напої готували і кельти, що проживали на території сучасного Опілля у XII ст. до нашої ери. Вони були відомими хліборобами. Активно використовували прогресивні методи вирощування і обробки різноманітних сільськогосподарських культур. Основу землеробства становило вирощування злаків – пшениці, жита, ячменю, вівса. З ячменю пекли хліб і виготовляли пиво (corma або zythos). Технологія приготування пива у кельтів відрізнялася від сучасної. Ячмінь заливали водою. Давали йому проростати. Потім його поступово підсушували за допомогою вогнищ. До напою іноді додавали мед, фрукти, насіння полину та моркви. Бродіння викликалося додаванням або спеціально вирощених дріжджів, або меду та фруктів, в яких містяться дикі дріжджі. Вживали напій при “кімнатній” температурі.
Готували цей напій і наші пращури — слов’яни. У берестяних грамотах часів Київської русі згадувалися перевари – хмільні напої з меду і пива, що відрізнялися великою міцністю. Пивом і переваром навіть сплачували данину, бо солод і хміль входили до складу оброків селян за користування землею. У збірнику староруського права «Руська правда», один із перших пунктів, що регламентував правові стосунки, говорить, що складальнику платежів і штрафів, або податковому інспектору по-нашому, у день належало відро солоду, а майстрам, що займалися ремонтом міських укріплень, крім грошей, видавався напій схожий на сучасне пиво. Тобто пиво була своєрідною валютою Київської Русі, принаймні ним сплачували податки.
Сьогодні ж слово “опілля” найчастіше асоціюється з виробником справжнього живого пива звареного за українською традицією, пивоварнею “Опілля”. Пивоварня відома своєю лінійкою напоїв натурального бродіння, як алкогольних, так і безалкогольних. Продукція пивоварні регулярно отримує українські та міжнародні нагороди. Зокрема цього року “Опілля” отримало симпатії споживачів у номінації “Пиво 2018 року” у конкурсі “Український народний бренд”, де різні виробники змагалися у 24 категоріях. Під час міжнародного конкурсу і сліпої дегустації East European Beer Award престижну нагороду здобуло “Опілля-Фірмове” у категорії Pale Lager Special. У кожного дегустатора було 10-15 хвилин, щоб швидко спробувати і поставити оцінки.
Загалом же, можемо сказати, що “поняття опілля” нерозривно пов’язане з живою українською традицією, що безпосередньо включає у себе всього потроху: легенди, історії справжнього смаку. Всього того, що ми називаємо життям.
.
