Жителі Зборівщини на Тернопільщині нарікають на одне з аграрних підприємств, мовляв, воно не доплачує за паї, бо люди вирішили не продовжувати з ним договору оренди свого земельного паю.
В селі Серетець Зборівського району зріє селянський бунт. Майже половині мешканців села ТзОВ «Ростоцьке», яке очолює Григорій Максимів, у 2016 році недоплатило за орендований пай.
Йдеться про мішок цукру кожному пайовику, але селяни не розуміють такої несправедливості від горе-орендатора.
«У 2016 році з нами мали розрахуватися за оренду паю. Але після того, як у ТзОВ «Ростоцьке» дізналися, що ми не хочемо продовжувати з ними подальшу співпрацю, нам відмовили у видачі частини паю – мішку цукру». – говорить мешканка села Серетець Марія Батюх.
За словами жінки, формально підприємство не порушило умов договору, оскільки укладався документ давно і розмір плати за пай там встановлено в цінах декількарічної давнини з прив’язкою до відсотка оцінки вартості землі.
З того часу розмір паю збільшувався відповідно до ринкових умов і в 2016 році люди отримали і пшеницю і кукурудзу. А от мішок цукру отримали вже не всі. А лише ті, хто погодився підписати договір на продовження своєї співпраці з ТзОВ «Ростоцьке».
«Ми не розуміємо, чому така несправедливість, адже розрахунок за пай проходить за 2016 рік, коли наші землі були ще в оренді у Максиміва, – продовжує М.Батюх. – Інакше, як шантажем це не назвеш».
Така сама проблема є і в людей з села Монилівка (Зборівський район).
Така ситуація є не лише в селі Серетець чи Монилівка Зборівського району, але і по інших селах Тернопільщини. Аграрії та фермери, з яким люди не хочуть продовжувати співпрацю, шантажують селян, не додаючи людям заробленого.
Жителі Зборівщини на Тернопільщині нарікають на одне з аграрних підприємств, мовляв, воно не доплачує за паї, бо люди вирішили не продовжувати з ним договору оренди свого земельного паю.
В селі Серетець Зборівського району зріє селянський бунт. Майже половині мешканців села ТзОВ «Ростоцьке», яке очолює Григорій Максимів, у 2016 році недоплатило за орендований пай.
Йдеться про мішок цукру кожному пайовику, але селяни не розуміють такої несправедливості від горе-орендатора.
«У 2016 році з нами мали розрахуватися за оренду паю. Але після того, як у ТзОВ «Ростоцьке» дізналися, що ми не хочемо продовжувати з ними подальшу співпрацю, нам відмовили у видачі частини паю – мішку цукру». – говорить мешканка села Серетець Марія Батюх.
За словами жінки, формально підприємство не порушило умов договору, оскільки укладався документ давно і розмір плати за пай там встановлено в цінах декількарічної давнини з прив’язкою до відсотка оцінки вартості землі.
З того часу розмір паю збільшувався відповідно до ринкових умов і в 2016 році люди отримали і пшеницю і кукурудзу. А от мішок цукру отримали вже не всі. А лише ті, хто погодився підписати договір на продовження своєї співпраці з ТзОВ «Ростоцьке».
«Ми не розуміємо, чому така несправедливість, адже розрахунок за пай проходить за 2016 рік, коли наші землі були ще в оренді у Максиміва, – продовжує М.Батюх. – Інакше, як шантажем це не назвеш».
Така сама проблема є і в людей з села Монилівка (Зборівський район).
Така ситуація є не лише в селі Серетець чи Монилівка Зборівського району, але і по інших селах Тернопільщини. Аграрії та фермери, з яким люди не хочуть продовжувати співпрацю, шантажують селян, не додаючи людям заробленого.
Жителі Зборівщини на Тернопільщині нарікають на одне з аграрних підприємств, мовляв, воно не доплачує за паї, бо люди вирішили не продовжувати з ним договору оренди свого земельного паю.
В селі Серетець Зборівського району зріє селянський бунт. Майже половині мешканців села ТзОВ «Ростоцьке», яке очолює Григорій Максимів, у 2016 році недоплатило за орендований пай.
Йдеться про мішок цукру кожному пайовику, але селяни не розуміють такої несправедливості від горе-орендатора.
«У 2016 році з нами мали розрахуватися за оренду паю. Але після того, як у ТзОВ «Ростоцьке» дізналися, що ми не хочемо продовжувати з ними подальшу співпрацю, нам відмовили у видачі частини паю – мішку цукру». – говорить мешканка села Серетець Марія Батюх.
За словами жінки, формально підприємство не порушило умов договору, оскільки укладався документ давно і розмір плати за пай там встановлено в цінах декількарічної давнини з прив’язкою до відсотка оцінки вартості землі.
З того часу розмір паю збільшувався відповідно до ринкових умов і в 2016 році люди отримали і пшеницю і кукурудзу. А от мішок цукру отримали вже не всі. А лише ті, хто погодився підписати договір на продовження своєї співпраці з ТзОВ «Ростоцьке».
«Ми не розуміємо, чому така несправедливість, адже розрахунок за пай проходить за 2016 рік, коли наші землі були ще в оренді у Максиміва, – продовжує М.Батюх. – Інакше, як шантажем це не назвеш».
Така сама проблема є і в людей з села Монилівка (Зборівський район).
Така ситуація є не лише в селі Серетець чи Монилівка Зборівського району, але і по інших селах Тернопільщини. Аграрії та фермери, з яким люди не хочуть продовжувати співпрацю, шантажують селян, не додаючи людям заробленого.
Жителі Зборівщини на Тернопільщині нарікають на одне з аграрних підприємств, мовляв, воно не доплачує за паї, бо люди вирішили не продовжувати з ним договору оренди свого земельного паю.
В селі Серетець Зборівського району зріє селянський бунт. Майже половині мешканців села ТзОВ «Ростоцьке», яке очолює Григорій Максимів, у 2016 році недоплатило за орендований пай.
Йдеться про мішок цукру кожному пайовику, але селяни не розуміють такої несправедливості від горе-орендатора.
«У 2016 році з нами мали розрахуватися за оренду паю. Але після того, як у ТзОВ «Ростоцьке» дізналися, що ми не хочемо продовжувати з ними подальшу співпрацю, нам відмовили у видачі частини паю – мішку цукру». – говорить мешканка села Серетець Марія Батюх.
За словами жінки, формально підприємство не порушило умов договору, оскільки укладався документ давно і розмір плати за пай там встановлено в цінах декількарічної давнини з прив’язкою до відсотка оцінки вартості землі.
З того часу розмір паю збільшувався відповідно до ринкових умов і в 2016 році люди отримали і пшеницю і кукурудзу. А от мішок цукру отримали вже не всі. А лише ті, хто погодився підписати договір на продовження своєї співпраці з ТзОВ «Ростоцьке».
«Ми не розуміємо, чому така несправедливість, адже розрахунок за пай проходить за 2016 рік, коли наші землі були ще в оренді у Максиміва, – продовжує М.Батюх. – Інакше, як шантажем це не назвеш».
Така сама проблема є і в людей з села Монилівка (Зборівський район).
Така ситуація є не лише в селі Серетець чи Монилівка Зборівського району, але і по інших селах Тернопільщини. Аграрії та фермери, з яким люди не хочуть продовжувати співпрацю, шантажують селян, не додаючи людям заробленого.
Обговорення