2 квітня ц.р. секретар РНБО України Олексій Данілов запропонував 12 кроків, які необхідно зробити для деокупації Криму. Найрезонанснішою виявилась пропозиція щодо перейменування міста Севастополя в “Об‘єкт № 6”, що згодом має бути узаконено Верховною Радою України під іншою назвою, скажімо, – Ахтіар. Водночас голова Меджлісу кримськотатарського народу Рафат Чубаров вважає, що не варто затягувати час – жодних “об’єктів №6” не потрібно, а слід відразу перейменувати Севастополь в Aqyar/Ак’яр, таким чином “очищаючи український Крим від колоніальних назв”.
А й справді, якою має постати оновлена назва Севастополя після визволення Криму від московських окупантів та повернення міста в лоно України-матері? Чи доцільно тут визначатися серед безликих і незрозумілих українцям назв? Та й справа надто поважна аби так поспіхом і необдумано змінити назву такого стратегічно важливого для України міста.
Назва Севастополь не є первісною і за свою багатовікову історію місто не один раз змінювало своє ім’я:
1. Херсонес (528 до н.е. – 527).
На місці сучасного Севастополя перші поселення відомі ще з часів неоліту. Племена кемі-обинської культури, поширеної на землях південного-сходу України, тут проживали невеликими групами й селилися поблизу морських бухт у 7 – 3 тисячоліттях до н.е.
В античну добу, за офіційною версією, давніми греками-колоністами тут у 528 році до н.е. було засновано перше місто-поліс під назвою Херсонес, що з грецької дослівно означає півострів. Однак, сучасні дослідники стверджують, що Херсонес заснували не греки, а предки українців скіфи, зокрема, дорійці – представники Сабатинівської археологічної культури Трипільської цивілізації, поширеної на заході Північного Причорномор’я (Кіровоградська, Одеська, Миколаївська і Херсонська області України). Згодом Херсонес перетворився у місто-державу, а пізніше – у столицю потужної держави, яка звалася Гераклея.
У період панування тут Римської імперії було побудовано потужні оборонні мури, залишки яких збереглися до нині. Херсонес був римським форпостом у Криму і саме від Риму отримав у V ст. християнство. Тоді знесли античні храми, щоб збудувати християнські.
Руїни Херсонесу зображені на українських банкнотах номіналом 1 гривня зразків 1992, 1994, 1995 років. На банкнотах зразка 2004 року Херсонесу вже немає.
У 2013 році Херсонес (Таврійський) і його хора (сільськогосподарська округа) включені до списку світової спадщини ЮНЕСКО.
2. Херсон (527 – 1399).
У 527 році Херсонес опиняється під владою Східної Римської імперії. Влада змінює назву міста у новому візантійському стилі на Херсон (тверда земля, суша, берег – з грецької). У 1399 році Херсон був знищений військами Золотої Орди. Його територія спочатку контролювалася князівством Феодоро, а в 1475 – 1774 роки Османською імперією.
3. Корсунь (IV – XII ст.).
Одночасно з назвами Херсонес та Херсон для міста існувала й інша – Корсунь, яку використовували, починаючи з IV ст., прадавні українці – анти, поляни та інші слов’яни. Згодом ця версія закріпилась і в давньоруських літописах та джерелах. Назва Корсунь походить від імені слов’янського Бога сяючого сонця – Хорса. Первісна назва звучала як Хорсунь, що з часом змінилася в результаті лінгвістичних трансформацій.
У 988 році київський князь Володимир Великий здійснив похід на Корсунь. Здобувши місто, він охрестився у візантійському храмі на місці сучасного Володимирського собору. Хрещення Русі (Київської) відбулось незабаром після Корсунського походу. Русь стала європейською державою.
Отож, Корсунь (Херсонес) для українців – визначне цивілізаційне і сакральне місце. Назва Корсунь відобразилася в назві Корсунь-Шевченківський.
4. Сарсона (XIV – XV ст.).
В часи колоніального володіння Генуєю півднем Таврії генуезці в к. XIV ст. заволоділи містом і назвали Херсон на свій лад – Сарсоною.
5. Сари-Кермен (1475 – 1774).
Після розгрому Херсону у 1399 році окремі міські регіони ще продовжували існування, але десь із середини XV ст. їх остаточно залишили мешканці. Згодом життя тут не відновлювалося. Горде ім’я міста на якийсь час було забуте, а чергові загарбники Таврії турки-османи, чиїми васалами стали кримські татари, називали його Сари-Кермен (Жовта фортеця).
6. Ак’яр (1686 – 1783).
В часи Османської імперії поруч з руїнами Херсонесу у 1686 році виникає невеличке (23 особи) кримськотатарське поселення під назвою Ак’яр (біла скеля або крутий берег). У 1774 році, з приєднанням османських володінь на півострові до Кримського ханства, Ак’яр також опинився під владою хана.
7. Ахтіар (1783 – 1784, 1797 – 1826).
Після захоплення Криму Російською імперією у 1783 році росіяни почали називати Ак’яр на власний лад – Ахтіаром. Ця назва зберігалась протягом року, аж до нової назви – Севастополь. 1797 року імператор Павло повернув місту Севастополю стару назву Ахтіар, яка протрималася до 1826 року, аж місто знову не стало Севастополем.
8. Севастополь (1784 – 1797, 1826 – …).
Але татарська назва не влаштовувала російську імператрицю Катерину II. Повернутись до назви Херсон вона не могла, оскільки Херсоном вже було названо місто у гирлі Дніпра. Тому нову назву місту у 1784 році дали на основі модного грецького словосполучення – Севастополь, що означає священне, величне місто. Назва “запозичена” в однойменного римського міста на Кавказі (теперішнього Сухумі). Стародавній Херсонес став основою для будівництва міста-фортеці Севастополя.
9. Севастопіль (1917 – 1921).
У часи української національної революції, починаючи з 1917 року, в україномовній картографії використовувалась українізована назва міста – Севастопіль. За новими дослідженнями назва ця має ще й кіммерійське походження. Двічі – 12.10.1917 р. і 29.04.1918 р. Чорноморський флот у Севастополі на підтримку УНР підіймав українські національні прапори.
Отож, цьогоріч Севастополю виповнюється 2550 років з часу заснування. Місто 9 разів змінювало назву: найбільше, а саме 1055 років воно було Херсонесом, 872 роки – Херсоном, 8 століть – Корсунем, 299 років – Сари-Керменом, 210 років – Севастополем, століття – Сарсоною, 97 років – Ак’яром, 30 років – Ахтіаром, 4 роки мало назву Севастопіль.
Дивно, що серед усіх історичних назв, які могли б претендувати на заміну російської імперської назви Севастополь, секретар РНБОУ О.Данілов вибрав не менш російську імперську назву Ахтіар, яка проіснувала чи не найменше – лише 30 років. Ну, а голова Меджлісу Р.Чубаров звісно вибрав назву Ак’яр, як питомо татарську, але з цією назвою місто прожило лише трошки довше, якихось 97 років, що в масштабах 2,5-тисячолітньої історії крапля в морі.
Взагалі, на якій підставі Севастополю мають повернути кримськотатарську назву? Адже Севастополь – українське місто і повинен мати й відповідну українську назву. Згідно з даними всеукраїнського перепису 2001 року росіяни у Севастополі становили 71,6 % населення, українці – 22,4 %, білоруси – 1,6 %, татари – 0,7 %, кримські татари – 0,5 %, вірмени – 0,3 %, євреї – 0,3 %. Так що, заради 0,5% кримських татар ми проігноруємо право 22,4% українців? Заради чого? Росіян до уваги не беремо – це окупанти!
У наш час Севастополь – велике місто (358 тис. ос.). Як і Київ – столиця України, Севастополь є містом центрального підпорядкування. Він не входить до складу Автономної Республіки Крим. Це один із 27-ми адміністративних регіонів України. Місто має спеціальний статус – тут містяться головна база для військово-морських флотів та великі порти. Це єдине місто в Україні, де голова міста не обирається, а призначається Президентом України. З 28.02.2014 року місто тимчасово перебуває під російською незаконною військовою окупацією.
Так от, що це за “ініціативи” з перейменуванням Севастополя вигадав О.Данілов? Якщо й перейменовувати Севастополь, то тільки на типову українську назву Корсунь, через яку, як пуповину з Таврією (Кримом) цілих 8 століть був пов’язаний стародавній Київ.
І що це за “об’єкт №6”, яким О.Данілов пропонує наректи Севастополь? Чому №6, а не якийсь інший номер. Чи не тому, що “шістка” асоціюється з шестикутною зіркою? Може євреї також претендують на Севастополь? Адже було в історії, що Хозарський каганат від к. VII до поч. X ст. утримував під своєю владою цілий Крим. Але – окрім Корсуня (Севастополя), який і сьогодні не здасться! Не можуть ж євреї – 0,2% населення Севастополя “виграти конкурс” на кращу нову назву міста!
Отак то, братіє! Поки українці воюють двоє інородців – росіянин Данілов і татарин Чубаров вирішили передати (наразі віртуально) Севастополь кримським татарам, а може євреям.
Ростислав Новоженець,
громадсько-політичний діяч
