Завершився черговий навчальний рік у Тернопільському мистецькому фаховому коледжі. Навчальний заклад благословив на творчий шлях понад 60 музикантів, значна більшість з яких планує і далі торувати мистецьку освіту.
Великий концертний зал нового корпусу коледжу на бульварі Шевченка став справді мистецьким хабом. Саме тут відбувалися найважливіші події. Одна з них – проєкт «Тернопільські музичні вечори». Це звітні концерти кожного відділу коледжу – «Оркестрових струнних інструментів», «Оркестрових духових та ударних інструментів», «Спів», «Хорове диригування», «Загальне фортепіано», «Музичне мистецтво естради», «Народні інструменти», «Фортепіано»… Сотні тернополян мали змогу насолоджуватися талантами студентів та їхніх викладачів.
«Ми дбаємо про удосконалення професійного розвитку наших студентів. Запрошуємо до проведення майстер-класів на різних відділах як відомих українських музикантів, так і фахівців з-за кордону. Що це дає? Обмін досвідом, обговорення основ викладання та навчання тощо. Головне, що це потрібно нашим вихованцям», – каже очільник коледжу.
Так, упродовж навчального року у закладі побували знані піаністи, ударники та духовики, бандуристи, співаки, гітаристи, вокалісти з Німеччини, Києва, Харкова, Одеси, Львова, які ділилися своїми знаннями та навичками зі студентами й викладачами. Це Олена Пилатюк, Йоахім Шефер, Євген Хмара, Оксана Рапіта, Павло Гузєв, Юрій Янко, Віта-Вікторія Задорожна, Наталія Бучинська, Оксана Білозір…
«У нас надзвичайно професійний колектив, який виховав тисячі висококласних музикантів, – розповідає Сергій Маловічко. – Та переймати кращі практики – це цілком прогресивний процес».
Угоди про співпрацю підписані із мистецькими закладами Польщі, провідними музичними вишами України.
Коледж тісно співпрацює із більшістю музичних та мистецьких шкіл області, які є стейкхолдерами (партнерами) навчального закладу. І це не звичайна угода про співпрацю – вона передбачає взаємодію та взаємодопомогу у плеканні нового покоління музикантів.
Мистецький заклад відновив проведення усіх раніше заснованих конкурсів, які були призупинені спершу через пандемію коронавірусу, згодом – через війну, а саме: імені Мирона Старовецького для духовиків та ударників, імені Василя Барвінського для піаністів, імені братів Романа та Ярослава Теленків для струнників…
«Вважаю, що це важливе досягнення для нашого коледжу. Ми відкриті, ми хочемо, щоб мистецька освіта вийшла на новий – вищий – рівень. Бо мистецтво – це потужна зброя, особливо сьогодні», – наголошує пан Сергій.
Коли звучать гармати, музи не повинні мовчати. Мистецький фронт – це допомога нашим захисникам та захисницям. Студенти й викладачі коледжу зібрали десятки тисяч гривень, виступаючи з благодійними концертами. Збір коштів відбувався навіть під час випускного. Здебільшого їх передавали для колишніх випускників, батьків студентів, які нині захищають Україну.
Понад 70 відзнак на всеукраїнських та міжнародних конкурсах за минулий навчальний рік здобули студенти різних відділів – гран-прі, перші, другі і треті місця, але завжди вихованці мистецького коледжу були серед переможців.
Пожвавилася діяльність і мистецької школи – структурного підрозділу Тернопільського мистецького фахового коледжу. Діти тут можуть навчатися як гри на музичних інструментах, так і образотворчому мистецтву. Таланти учнів визнані на міжнародних та всеукраїнських конкурсах. Двічі вихованці школи ставали лауреатами премії імені Івана Марчука – престижної відзнаки нашого найвизначнішого художника, який увійшов до когорти геніїв ХХ століття. Ба більше, школа організувала благодійний концерт, який відбувся у ТЦ «Подоляни», головна мета якого – збір коштів для ЗСУ.
«Цей навчальний рік був особливо насиченим мистецькими подіями, які організовував чи до яких долучався наш коледж, – підсумував керівник закладу Сергій Маловічко. – Такі завдання ми ставили перед собою. І їх виконали. З величезним успіхом відбулася у нашому закладі прем’єра твору аргентинського композитора Мартіна Палмері «Missa Tango». Цей твір вперше прозвучав у Тернополі. І це було зроблено силами викладачів і студентів. Це був ризик, з одного боку, і, водночас, виклик для нас, бо твір дуже складний. Ми впоралися, вважаю, чудово, бо згодом на біс виконали його ще раз. Саме тому можу сміло стверджувати: наші цілі та амбітні плани на майбутнє ми зреалізуємо. А їх, повірте, буде немало».
Тетяна ТАРАСЕНКО
