З’явиться людина – беззаконник, син погибелі, що противиться і підноситься над усім […] тож у Божому храмі він сяде. (2 Сол. 2:3)
Днями намісник Києво-Печерської Лаври, постійний член Священного Синоду УПЦ (МП), голова Синодальної комісії у справах монастирів УПЦ (МП), член Міжсоборної присутності РПЦ, митр. Вишгородський і Чорнобильський Павло (Лебідь) повідав світу про власні подвиги в царині служіння синові погибелі, тобто сатані. Павло згадує, що, коли в 2000-х хотів вигнати з Лаври співробітників Національного Києво-Печерського заповіднику, і, не зумівши переконати їх словом у відкритих дебатах, просто пригрозив їм смертю:
«Я сказав, що помруть, якщо не підуть. І в один день три людини померли».
Втім, на цьому не закінчилося, у чаклуна Павла розігрався апетит до нових жертв. Працівники музею написали скаргу Предстоятелю УПЦ (МП) митр. Володимиру (Сабодану), який одразу відреагував, викликавши Павла «на килим» для напоумлення:
«Що Ви собі дозволяєте?! Ви прокляли музейних співробітників, і три з них померли».
Павло, однак, не зупиняється і перед своїм Предстоятелем, натякаючи, що той може повторити долю померлих:
«Я повертаюся до нього (Предстоятеля – В.М.) і кажу: “До вечора помрете все! В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!”. І правда, ще одна людина померла»,
– радісно повідомляє намісник, явно хизуючись тим, що вміє ефективно проклинати та вбивати своїм прокляттям інших.
«А що я не так зробив?», – дивується він. І правда, в системі антихристиянського світогляду він зробив все вірно, за заповітами людиновбивці. Адже анти-християнство – це «християнство навпаки», його підміна та насмішка. Підміна Євангелія (тобто «благої вісті») – зловістям, любові – ненавистю, доброзичливості – прокльонами, а Життєдавця – людиновбивцею. У цьому світлі і «чудеса» відповідні. Якщо в християнстві диво пов’язане із захистом, життям і зціленням, то в анти-християнстві – все навпаки: антихристові «чудеса» несуть хвороби і смерть. Павло з радістю розповідає про таке «диво» щодо набридливої журналістки, яку він прокляв:
«Господь показав чудо! Вона двічі була вагітна, але жодного разу не народила. Господь не удостоїв її стати матір’ю».
Для антихристового служителя чужий біль і нещастя і є «справжнім чудом» його «господа». Тут пригадується чудова думка арх. Іоанна (Шаховського): «Деякі кощунствують, коли слово “Бог” пишуть з маленької літери. Інші – коли пишуть це велике слово з великої літери не в належних випадках або вкладаючи щось інше». На жаль, перед нами саме цей випадок. І проблема не в сумнозвісному невігластві Павла, а в зовсім іншій – «навпаки» – системі його цінностей і світогляді.
Звісно, в анти-християнстві не тільки «господь» навпаки, але є і відповідні «апостоли», «святі» і «подвижники», як насмішка над християнством. Себе Павло скромно бачить апостолом:
«І сьогодні на мені справдилися слова: “…і хоча щось смертоносне вип’ють, – їм не пошкодить” (Мк. 16:18)».
Нагадаю, що ці слова Христос адресував одинадцяти апостолам. А ось для того, щоб зрозуміти, як саме наш Павло бачить «Христа навпаки» і «Голгофу», можна згадати як 22 січня 2014 Павло звернувся до екс-президента Віктора Януковича, порівнявши його з Симоном Киринейський:
«Сьогодні Ви несете важкий хрест, і Церква з Вами сьогодні до кінця, подібно до того, як Симон Киринейський допомагав нести Хрест Христа на Голгофу».
Коли протодиякон Віктор Мартиненко вказав на блюзнірство подібного порівняння та неприпустимість подібних слів від імені Церкви, вірний антихристів служитель Павло прокляв священнослужителя з його сім’єю, між ділом вихваляючись своїм колегам, що наводить порчу і проклинає «професійно»: не на псалмах, а на проскомидії.
Прокльони взагалі стали візитівкою Павла. У 2011 він проклинав журналіста Михаїла Ткачука. Кілька разів проклинав геїв, викликаючи подив власного оточення:
«Ці люди порушили всі заповіді, і вони прокляті. З ними не повинно бути ніякого спілкування, і їм немає ніякого прощення!».
Втім, Павло далеко не єдиний антихристів служитель в штаті РПЦ. Відповідати прокльонами на питання звик і митр. Одеський Агафангел (Савін). Так, наприклад, у 2009 р. у відповідь на репортаж журналістів про церковні розцінки, він проклинає їх і цього ж вимагає від своїх підлеглих:
«Відтепер у Свято-Успенському, Свято-Пантелеймонівському, Свято-Іллінському і Свято-Іверському чоловічих монастирях будуть молитися про те, щоб Господь напоумив їх скорботами і хворобами».
Подібні молитви можна знайти хіба що у сатаністів. В жодному ж християнському требнику і молитовнику немає молитви, що закликає зло, нещастя чи хвороби. Навпаки! Всі вони про призов допомоги, прощення, зцілення і захисту: «Тих, хто нас ненавидить i кривдить, прости, Господи Чоловiколюбче. Доброчинцям нашим вчини добро».
Не менш відомий митр. Запорізький Лука (Коваленко) в 2008 р. з ентузіазмом проклинав настоятеля Спасо-Преображенського собору м. Суми і людей, які підтримували його:
«Нехай він [настоятель собору] буде проклятий перед людьми і Богом! Я архієрей, я в облаченні та з жезлом стою, я повністю маю архієрейську владу і таке вчинити! І всі його поплічники, і всі, хто його підтримують, вони будуть прокляті!».
Найближчий сподвижник нинішнього предстоятеля УПЦ (МП) митр. Онуфрія, арх. Лонгин (Жар), і взагалі проклинає всіх підряд: владу України, Європу, США. Можна згадати і відомого провідника «руського миру» прот. Андрія Ткачова, який теж проклинає своїх опонентів і бажає їм:
«Нехай Господь вселить страх в їхні серця, нашле на них хвороби, щоб вони спокою не мали».
І колишнього голову Синодального відділу по взаємодії Церкви і суспільства РПЦ, прот. Всеволода Чапліна, який прокляв усіх, хто дивився фільм «Матильда»:
«Прокляття Боже хай упаде на всіх, хто зняв і просував блюзнірський фільм, на всіх, хто схвалив його поширення по всій країні, на наш народ, який це блюзнірство не зупинив. Нехай ваш самовдоволений і нахабний сміх зміниться гіркими сльозами, а ваші кіношні наряди – трауром».
А деякі, як арх. Юстиніан (Овчинников), і зовсім намагаються служити подобу чорних месз перевернутими свічками:
«Хор духовенства, що йому співслужили, опускаючи свічки вогнем вниз, двічі виголосив: “Анафема! Анафема!”».
Могли б вже піти до кінця та проклинати на перевернутом хресті.
Що ж, Христос нагадує, що слова лише оголюють начинку людини: «бо з повноти серця промовляють уста. Добра людина з доброго скарбу добро виносить, а зла людина зі злого скарбу виносить зло» (Мт.12:34).
Але ж це «кращі люди міста» – служителі з високими постами, багаторазово нагороджувані та такі, що їх ставили в приклад іншим. Так, патр. Кирило, звертаючись до митр. Павла, каже: «Ви прагнете невпинно проповідувати “недосліджене багатство Христове” (Еф.3:8), просвічуючи серця сучасників світлом істинної віри». Захоплюєтьсявін і митр. Агафангелом: «Слідуючи своєму покликанню, Ви не тільки словом, а й особистим прикладом діяльної любові зміцнюєте тих, хто вагається, втішаєте скорботних, запалюєте вогонь віри в серцях багатьох людей». «Митрополит Агафангел – це голос Російського Православ’я на Україні, це авторитет Російського Православ’я в світі. Високопреосвященніший митрополит Агафангел – це стовп збереження чистоти Православ’я», – кажуть про нього його послідовники.
Що ж, «коли світло, що в тобі, є темрявою, то яка ж тоді темрява?!» (Мт.6:23). Зараз багато говориться про «образу почуттів віруючих», про неможливість співслужіння з тими чи іншими в силу «не такого» канонічного поставлення. Однак, будь-кому, хто хоч б раз відкривав благу звістку – Євангеліє, очевидна моторошна і блюзнірська підміна християнства та насмішка над Христом, що відбуваються прямо на наших очах при схваленні або виправданні одних і при мовчазній згоді інших. І знову оживають Євангельські події: «Повели Ісуса від Каяфи до преторію. Був уже ранок, тому вони не ввійшли до преторію, щоб не осквернитися, але щоб могти їсти пасху» (Ів.18:28).Арх.Іоанн (Шаховський) прекрасно описав це явище: «Це прообраз «людства навпаки», що морально стоїть “на голові”. Ті, що зраджують і вбивають Премудрість, побоюються “осквернитися” входом у преторію. Яскрава ілюстрація до слів Христа про “сліпих вождів сліпих”…Лжерелігія весь час боїться (це її спеціальність – така боязнь!) “проковтнути комара”.І весь час ковтає стада верблюдів… Віддалена лжецерковність, “канонічність”, позбавлена любові, і матеріалізм дихають ненавистю до Сина Божого».І це все відбувається просто зараз перед нашими очима.
Важко зрозуміти, чи дійсно всі ці служителі вірять, що Христос, який є Любов (1 Ів.4:8), Життя (Ін.14:6), який прийшов у світ спасти грішних (1Тим.1:15), стане їхнім спільником в чорних справах служіння душогубства. Але ж «стережіться лжепророків, що приходять до вас в овечій одежі, а всередині хижі вовки. По їхніх плодах ви пізнаєте їх» (Мт.7:15). У які б облачення не виряджалися ці служителі, як би не здіймали руки в молитві, але всякий раз вимовляючи прокляття і бажаючи зла та смерті іншим, всі ці служителі фактично звертаються до сатани, по-блюзнірські використовуючи літургійну форму православної молитви з метою служіння йому. Апостол Іоанн прямо описує таких: «Диявол вам батько, тож ви прагнете виконувати його волю. Він був чоловіковбивцею з самого початку» (Ів 8:44). Ось і намісник Павло радісно виконує волю батька-людиновбивці, бажаючи наслідувати йому. На жаль, так поступає і багато колег Павла. Цікаво, чи відбудеться оцінка слів і дій Павла з боку його колег, або ж вони вважатимуть за краще «проковтнути верблюда», співслуживши з анти-християнином.
А що ж робити віруючим? Не допускати підмін Христа і християнства у власному житті. Не дозволяти злу перемогти: «Не будь переможений злом, але перемагай зло добром»(Рим.12: 21). І, звісно ж, не боятися жодних наврочувань і проклять – від кого б вони не походили, скільки б панагій, жезлів і якого б кольору клобуки не були у їхніх авторів. Чому? Тому що Спаситель Христос – Той самий, Хто їм лишився невідомим – і про це подбав: «Бо Господь – твоя надія, Всевишній – твій захист. Ніяке лихо до тебе не приступить, ніяка кара не підійде близько до оселі твоєї» (Пс. 90). Просто «противитися дияволу, і утече він від вас» (Як. 4:7). Залишається сподіватися, що разом із своїми служителями 🙂
У будь-якому випадку, якщо неможливо позбутися такого кричущого та блюзнірського непорозуміння в Церкві, необхідно відмежуватися від нього, щоби разом з ним не відповідати за наслідки такого способу зловістя та антихристиянського служіння.
Володимир Мельник
