На моє переконання, натовп московії, призначений царським указом у 1721 р. бути «російським народом», добігає до прірви у своєму існуванні. Своїм прагненням вирішити «українське питання», а насправді знецінити українську ідентичність, ліквідувати українську державність та захопити українську землю, кремль протиставив себе цивілізованому світові. РФ обрала стежку самознищення.
Це стало темою статті екс-керівника «Радіо Свобода», професора Томаса Кента «Росія – світові: та пішов ти…», у виданні Центру аналізу європейської політики (CEPA, Вашингтон).
Часи, коли путін намагався бодай робити вигляд, що його країна є принциповим членом співтовариства, залишилися позаду. У риториці і вчинках рф приймає на себе роль міжнародного парії. Кремль прагне змусити світ прийняти їхнє дикунство і брехню. «Росія не біла і пухнаста. Росія така, яка вона є. І ми не соромимося показувати, хто ми є», – цитує Кент «сумну коняку» лаврова. Він нагадує заяву «росполітолога» міхєєва: членство у світовій спільноті руйнує ідентичність росії, і слова чиновника їхнього МЗС дробініна, який оголосив «безповоротне завершення співпраці із Заходом».
Росія почала спалювати інституційні мости зі світом. Вийшла з Ради Європи, Ради ООН з прав людини і припинила відносини з НАТО. Вона заграє з одіозними режимами (Іран, М’янма, Північна Корея). Кремль відмовився виконувати рішення Євросуду з прав людини, перешкоджав експертам дослідити вакцину проти COVID-19 «Sputnik», прагнув обійти вимоги до запуску «Північного потоку-2». Після 24.02.2022 росія остаточно добиває довіру: запевняє світ, що не нападатиме на Україну – і нападає, підписує «зернову угоду» – і обстрілює Одеський порт, попри запевнення в надійності постачальника – обрізає подачу газу до Європи. Такі дії ставлять під сумнів цінність російського підпису під будь-якою угодою.
Росія сподівається, що імідж агресора принесе їй результат. Нації, котрі їй протистоять, злякаються і відступлять, а інші залишатимуться нейтральними. Проте стратегічно москва заганяє себе в кут, де її майбутнє майже повністю залежатиме від підтримки з боку Китаю, поки путін і його політика керують росією.
Загалом погоджуючись зі статтею, мушу констатувати, що автор «не дотискає» у висновках.
Час визнати: росія НІКОЛИ і ні для кого не була добрим сусідом. То якими можуть бути аргументи, що це колись зміниться? Набагато легше уявити, що приязні і передбачувані стосунки із Заходом зможуть побудувати вільні Карелія, Інгрія, Кубань, Ідель-Урал, Сибір, Татарстан, Ічкерія (і далі за списком). За півроку після жахіть війни в Україні неможливо уявити, що можуть існувати «хороші росіяни». Інша річ дати шанс – карелам, інгерманландцям, кубанцям, татарам, башкирам, сибірякам, та ще українцям, які волею долі живуть за покищо московитським парканом …
