54-річний хоростківчанин Василь Шевчук десятиліттями займається зимовим плаванням, встановив кілька рекордів України і Тернопілля з віджимання на ножах і цвяхах, а кілька тижнів тому йому підкорилося взагалі унікальне досягнення — Василь по снігу і босоніж оббіг навколо Тернопільського ставу.
— Пане Василю, навіть важко уявити, яку силу духу потрібно мати, щоб здійснити таке. Ви вирішили приурочити досягнення до якоїсь пам’ятної події?
— Цьогоріч виповнюється
25 років, відколи я почав займатися зимовим плаванням і загалом вести здоровий спосіб життя, та 20 років з моменту, коли у Хоросткові офіційно зареєстрували клуб «моржів» «Нептун». Це дуже важливі дати для мене, отож, вирішив відзначити їх якимось особливим чином. Проаналізував, що ніхто до того не ризикнув оббігти взимку босоніж і в одних шортах Тернопільський став. Почав тренуватися, гідно підготувався, і це мені вдалося.
— А як саме тренувалися?
— Ну, купаюся я у водоймі щодня уже протягом 25-ти років, незважаючи на температуру повітря. Останнім часом почав практикувати і пробіжки по снігу, але метрів на 100-200. Навколо ж ставу необхідно було пробігти майже 10 км, отож, потрібні були більш тривалі тренування на снігу. І коли він випав, то відразу приступив до щоденних тренувань. Спочатку пробіг кілометр, а потім щодня додавав ще по півкілометра. Одного разу тренувався навіть при 18-ти градусах морозу. А коли відчув, що готовий, то звернувся до організаторів рекорду.
— Я навіть не можу уявити, як можна пробігти таку відстань на морозі босоніж…
— Знаєте, коли мороз ще невеликий, градусів п’ять, то бігти не дуже складно, а якщо сильніший, то я, звісно, бережуся і вдягаю кросівки. Того дня, коли я біг на рекорд, мороз був нижче п’яти градусів. Забіг був на велику відстань, отож ноги трішки понатирав…
Одна справа — бігти по снігу 100-200 метрів. Гадаю, що це варто робити будь-кому і хоч кожного дня, ну, і зовсім інша — пробігти на морозі 10 км. Мені знадобилося для цього півтори години. До того ж, щоб підготуватися до забігу, проводив інтенсивні тренування, тому вже під час встановлення рекорду дуже боліли литки ніг. Та це був забіг на витривалість, а не на швидкість, тому я задоволений, що витримав до кінця.
— Як ви вивели свій організм на такий надлюдський рівень можливостей?
— Знаєте, було б бажання. Коли починав, то умов узагалі не було — купалися прямо у хоростківському ставку, роздягалися на вулиці і не зважали на жодні морози. Проте ніхто ніколи не хворів. Я давно переконався: якщо людина налаштована позитивно, що оздоровиться і зміцнить дух, то так воно й буде. А ось якщо прийшла і вже чекає, коли захворіє, то справді нічого доброго не варто сподіватися.
Не варто слухати «поради» по телевізору, мовляв, спочатку помочіть у холодній воді ніжки, потім — ручки, потім — ще щось і т.д. То ти так у воду через рік залізеш. Не треба цього! Захотів скупатися — занурюйся! Ти ж не сидиш там відразу годинами, то секундна справа, але відчуття потім незабутні.
Людський організм здатний на дуже великі звершення, якщо його правильно тренувати і підготувати. Ось років п’ять тому, коли Крим ще не був окупований, я 23 лютого проплив півтора кілометра у Чорному морі поблизу Севастополя. Виліз з води ледь не крижаний. І нічого зі мною не сталося, навіть не захворів.
— У Хоросткові вас, безумовно, вже всі знають і не дивуються вашому гарту. А коли бігли навколо Тернопільського ставу, не відчували вражених поглядів?
— Відчував, звісно (сміється, — авт.). Хоча й вважаю, що в Тернополі одна з найкращих в Україні баз «моржів» у гідропарку, то люди мали б уже звикнути до таких подій. Гадаю, що будь-які, навіть всеукраїнські змагання, найкраще проводити саме у Тернополі, тут найзатишніші умови. В інших осередках «моржів», чи то в Києві, чи то в Дніпрі, такого нема.
— А де ви плаваєте у Хоросткові?
— Ми облаштували басейн
6 на 12 метрів у хоростківському парку «Воля». Знайшов природний потічок з джерельною водою, вирив басейн, обклав плитами і тепер там щодня купаються люди. Періодично його миємо, щоб була чиста вода. Найбільше людей приходить, звісно, на Водохреща. Священик освячує воду і всі купаються.
— А ви одружений? Сім’я вас підтримує?
— Так, дружину звати Люба. Діти, Таня і Рома, також займалися зимовим плаванням, а нині вже працюють у США. Я ж закінчив інститут фізкультури у Дніпрі, а нині — приватний підприємець. Ну, а у вільний час займаюся спортом, облаштував у Хоросткові спортивний і дитячий майданчики і власним прикладом закликаю людей до здорового способу життя.
