Хоча у квітні для солов’їв ще зарано, уже незабаром послухати солов’їний спів зможуть усі тернополяни. “Солов’їний” спів… співачки Христини Соловій.
28 квітня виконавиця лемківських пісень (і не лише їх), яка підкорила своїм шармом та голосом усю Україну і про яку уся країна дізналася після її участі у популярному вокальному шоу “Голос країни”, вперше завітає до нашого міста із великою сольною програмою у рамках всеукраїнського туру “Жива Вода 2017”. Квитки на концерт вартістю від 190 до понад 500 гривень уже ма-а-а-йже розібрані, тож, аби мати можливість насолодитися виступом “принцеси лемків”, тернополянам варто поспішити… Бо ж пропускати таке незабутнє дійство у жодному разі не можна! Тому, якщо ви ще не є щасливим власником квитка на концерт співачки, мерщій біжіть до каси драмтеатру, а дорогою ексклюзивне інтерв’ю Христини Соловій для “НОВОЇ Тернопільської газети” почитайте…
— “Співоче” прізвище, батьки — хорові диригенти, навчання у музичній школі, спів у хорі “Лемківщина”, — з таким “бекграундом” тобі просто неможливо було не стати співачкою…
— Так, співи і музика мене оточували з самого дитинства, і я, признатися, маленькою думала, що це щось дуже природне, що всі люди співають. І була дуже здивована, коли з’ясувалося, що це не так. Хоча насправді глибоко в душі я все ще переконана і вірю, що музичне чуття є у кожного. Навіть якщо це вміння не співати, а навпаки — слухати хорошу музику.
— За фахом ти — філолог. Чи означає це, що замість співачки Христини Соловій могла б бути письменниця Христина Соловій? Чи твоя книга ще попереду?
— Література — друге моє найбільше захоплення після музики. Я безмежно люблю Набокова, навіть дипломну роботу в університеті писала про його творчість. З українських письменників в юності зачитувалася Ольгою Кобилянською, Михайлом Коцюбинським, лірикою Івана Франка та Лесі Українки. Тому коли настав час вступати до університету, я обрала філологію. І, чесно кажучи, навіть під час участі в “Голосі…” планувала продовжити навчання і займатися літературою. Але життя склалося інакше. Втім, читати я досі люблю. Коли видається вільна хвилинка, намагаюсь почитати щось із наших або іноземних новинок. А щодо книжки: нині в моєму житті стільки всього відбувається, що тільки встигай записувати. Наразі найкраще мені це вдається у піснях, але хто-зна, можливо, колись я ще напишу мемуари…
— Ти неодноразово зазначала, що у тебе ніколи не було мети стати популярною співачкою… Популярність для тебе – “побічний ефект” можливості розповідати у піснях про важливі для тебе речі?
— Популярність — це для мене показник того, наскільки те, що я роблю, про що співаю, відгукується у людях. Я не прагну слави будь-якою ціною, я хочу, щоб моя музика була популярніша за мене. Так було спочатку з лемківськими піснями, які мені хотілося показати, бо вони важливі і близькі для мене. Нині так є вже з моїми власними піснями, в які я вкладаю вже свої особисті переживання. Якщо вони відгукнуться людям і будуть популярними, я буду тільки рада.
— Як, на твою думку, складалася б твоя співоча кар’єра, якби не було у твоєму житті “Голосу країни” і продюсера Святослава Вакарчука? Знаю, що про це вже питано-перепитано, але як тобі працюється із наставником? Чи, окрім творчих порад, питаєш його думку щодо якихось життєвих ситуацій?
— Я люблю мріяти, але не люблю уявляти, як би склалося моє життя, аби щось пішло інакше. Це просто неможливо передбачити. Адже в житті так багато випадковостей, які насправді мають глибинний сенс. «Ефект метелика» — так це називається. Натомість я прагну повністю проживати теперішні моменти і сьогодні я дуже вдячна долі, що познайомилася зі Святославом і що ми продовжуємо співпрацювати. Ми зі Святославом спілкуємося не часто, але завжди дуже плідно. Здебільшого, звісно, про музику, хоча, буває, і про життя.
— Фолькова ніша української естради — однозначно твоя! Але чи не боїшся “загрузнути” у амплуа “принцеси лемків”?
— Зовсім не боюся, тому що у народному мелосі і фольклорі не можна «загрузнути». Це першопочаток і основа будь-якої авторської пісні. Це джерело, з якого черпають усі музиканти. Недарма мій перший альбом так і називається — «Жива Вода». Записати альбом лемківських пісень — це була моя мрія, яка, на щастя, здійснилася. Власне, я і на конкурс теж прийшла перш за все, щоб люди почули ці пісні. Досі, коли до мене підходять і кажуть, що моє виконання «Горе долом» їх зачепило за живе, вразило, надихнуло досліджувати своє коріння, я розумію, що зробила щось справді вартісне. Та разом із тим у мене немає відчуття виконаної місії. Лемківська пісня — не єдина грань моєї музики. У першому альбомі також були дві мої авторські пісні — «Тримай» та «Синя пісня». І мені дуже приємно те, як слухачі сприйняли саме їх. Реакція на пісню та кліп «Хто, як не ти», яка є першим синглом із майбутнього альбому, теж була дуже теплою. Це дуже надихає, і тому нині я активно займаюся записом власних пісень. Багато з них були написані ще раніше і, мабуть, чекали свого часу. Тепер цей час настає. Так, наприклад, на концерті у Тернополі слухачі зможуть наживо почути декілька моїх нових пісень.
— Наскільки київська сторінка твого життя відмінна від львівської? Чи заважає у повсякденному житті популярність і впізнаваність? Скажімо, чи можна спокійно проїхатися у метро, попити кави у кафе?..
— У Києві мені часом бракує вишуканості львівських вулиць і української мови. Досі не звикла і навряд чи звикну колись. Але не втрачаю надії, що з часом в Києві цього більшатиме. З Києвом у мене цікаві стосунки, ми досі приглядаємося одне до одного. Київ цікавий, але ритм життя тут і характер міста дуже відрізняється від Львова, який багато в чому мене сформував. Там було моє музичне оточення, там я починала з концертів у “Дзизі”, там лишилося багато друзів і спогадів. Це не часто вдається, але їду до Львова за першої ж можливості. Щодо того, як я реагую, коли мене впізнають, то, звісно, це приємно, хоча часом буває складно через відсутність приватності. Водночас я вдячна більшості моїх прихильників за увагу та повагу. Інколи не з усіма вдається сфотографуватися або підписати листівку, але я стараюсь максимально викластись у своїй творчості, на концертах, тому на автографи і фотосесії сил інколи просто не лишається. Правда, моя команда старається організовувати окремі зустрічі, де ми можемо поспілкуватися і сфотографуватися з моїми прихильниками. Постараємося зробити таку і в Тернополі.
— Секрети краси від Христини Соловій це — ?..
— Солодкий сон, побільше бувати на свіжому повітрі і займатися тим, що ви любите.
— “Коли закохана – голос звучить краще”, – зізнавалася ти якось в інтерв’ю… А як нині звучить твій голос?..
— Закоханість — це прекрасний стан для кожної людини, але це також дуже інтимне переживання. Тому про особисте я прагну не говорити. Що ж до голосу, то це правда. Тому мої прихильники, які прийдуть на концерт, зможуть все почути наживо і зробити свої висновки.
— Цими днями у тебе розпочнеться “бойове хрещення” сольними концертами у всіх найбільших містах України… Що буде для тебе тією “живою водою”, що знімає втому після виступів?
— Як би це неочікувано не прозвучало, але живий виступ, спілкування зі слухачами, цей справжній і безпосередній обмін енергією дуже наповнює силами. Звісно, відчувається фізична втома від туру, але варто добре виспатись, прогулятися кожним новим містом або побути на природі і все знову стає чудово.
Джерело: НОВА Тернопільська газета
Обговорення