Уже після смерті почали писати про непросте життя хлопця, про те, що він виріс без батьківської підтримки — в інтернаті.
Ще 30 вересня у Фейсбуці з’явився запис на сторінці якогось Назара Бурякова (без фото і жодних даних) від імені нібито Назара Оприсека: «Сьогодні останній день мого життя — я покінчу з ним, бо зробив погану річ і мене посадять в тюрму, а я туди не хочу. Я пробував жити нормально, але не вдалося. Усі, кому я зробив погане в житті, вибачте і не тримайте зла… І не засуджуйте мене. Якщо Бог є, то Він мене зрозуміє і розсудить справедливо. Не повторюйте моїх помилок, щоб потім не шкодувати…» А ще в дописі є слова вибачення, звернені до дівчини, з якою зустрічався Назар Оприсек. Мабуть, так і залишиться загадкою, чи це фейкова сторінка, створена кимось для «роздмухування» резонансного випадку, чи щира сповідь підозрюваного. У коментарі під дописом за 5 жовтня автор сторінки написав, що не пам’ятає, як все сталося в ігровому закладі, оскільки перед тим спробував якийсь наркотик. Дописувач розповів і про невдалу спробу отруїтися. Друзі та знайомі Назара намагалися допитатися, чи це справді його сторінка, вочевидь, щоб відмовити від непоправного, та він так і не підтвердив… Уже після смерті там же почали писати про непросте життя хлопця, про те, що він виріс без батьківської підтримки — в інтернаті.
Кілька днів тіло Назара лежало в моргу, ніхто з рідних не приходив забирати. Дізнавшись про таку ситуацію, обов’язки з його поховання взяли на себе його хресна мати, колишня працівниця Тернопільського обласного комунального спеціалізованого будинку дитини Галина Борщук та голова Тернопільського обласного благодійного фонду «Майбутнє сиріт» Андрій Назаренко.
— Назар закінчив Коропецьку школу-інтернат, час від часу навідувався до нашого офісу. Ми знали, що він родом із села Городище Козівського району, тому після того, як його знайшли мертвим, я зателефонував до сільської ради, — каже Андрій Назаренко. — Мені розповіли, що його бабуся хворіє, тому не зможе поховати. Натомість вдалося розшукати у Тернополі його дядька, якому як родичу правоохоронці дозволили забрати тіло. Історія в нелегальному ігровому закладі дуже заплутана, як і не до кінця зрозуміла смерть Назара. Факт зґвалтування недоведений, бо невідомо, що конкретно стало причиною стосунків. Не захищаю хлопця, лише констатую про сильний громадський тиск на нього після інциденту, можливо, він не витримав…
Пані Галина Борщук була для Назара однією із найближчих людей, він знав напам’ять її номер мобільного, але не зателефонував у найважчі хвилини.
— Прочитавши в інтернеті, що Назара знайшли мертвим, я поїхала до моргу, хотіла пересвідчитись, що то справді він, але мені не показали його. Працівниця моргу проговорилась, що він у синцях, на його одязі — сліди крові. Не знаю, чи це правда, бо одяг віддали на експертизу, — зазначила хресна хлопця Галина Зіновіївна. — Добре, що знайшли рідного дядька Назара, інакше нам би не віддали тіло. Я не є кровною родичкою хлопця, хресною стала для нього, коли він немовлям потрапив до «Малятка». Деякі пожертви на поховання хлопця зібрали між собою працівники будинку дитини, певну суму виділив благодійний фонд «Майбутнє сиріт». Ми замовили одяг, труну, могилу…
Поховали Назара 13 жовтня на цвинтарі біля Довжанки. Думали поховати його біля матері у Городищі, але рідні чомусь відмовились. Назарко потрапив до «Малятка», бо його мати тоді сиділа в тюрмі, батька не було. Після того матір лише раз приходила подивитися на сина. Коли хлопчикові було шість років, його хотіли усиновити дуже багаті люди — приїжджали на дорогому авто, були одягнені в дублянки. Проте мати не дала дозволу на усиновлення, бо сказала, що гріх відмовлятися від дитини. Мені тоді було дуже боляче, бо, можливо, по-іншому склалася б доля хлопця.
Коли Назар навчався в Коропецькій школі-інтернаті, я брала його до себе на канікули. У 7-ому класі він втратив матір. Завуч інтернату попросив мене супроводжувати хлопця на похорон. Після інтернату він навчався в Тернопільському училищі №10, працював на будові, потім влаштувався офіціантом. Кілька років тому сидів у Чорткові в тюрмі за крадіжку, просив передати йому теплий одяг. Цього літа я зустріла його такого щасливого, казав, що має дівчину, живе в неї, ходить на роботу. А в серпні прийшов до мене з поламаною рукою, позичав гроші на ліки, його дівчина тоді була в Польщі. А тут раптом таке…
Не знаю, що сталося в «лотерейці», але відомо, що в тих закладах збирається непевний люд. Збентежила мене й записка у Фейсбуці. Написана досить грамотно, не схоже на Назара, до того ж людина, яка прощається із життям, не викладає так досконало думки, знаю це як педагог і психолог. Не відомо, що трапилося, але знаю, що сироти нікому не потрібні, їх часто використовують, підставляють, можливо, й на Назара щось «повісили»…
— Не залишу це так, вимагатиму справедливого розслідування як подій в ігровому залі, так і причини смерті Назара, бо найлегше все списати на самогубство. Що б не траплялося, він завжди приходив радитись, а цього разу зник безслідно… — висловив свою думку дядько покійного Василь Оприсек.
Як повідомили в обласній поліції, кримінальне провадження щодо підозри Назара Оприсека у правопорушеннях в ігровому закладі в зв’язку з його смертю невдовзі закриють.
— Було звернення про зґвалтування та крадіжку грошей в ігровому закладі, порушено кримінальне провадження. Підтвердити чи спростувати факт зґвалтування наразі не можу, — зазначив начальник ГУ НПУ в Тернопільській області Олександр Богомол. — У злочинах підозрювали хлопця, якого згодом знайшли повішаним. Нами було заочно винесено йому підозру в крадіжці й підтверджено причетність до неї, за фактом зґвалтування ми не виносили підозри, оскільки проводились експертизи, і нині розуміємо, що кримінальне провадження буде закрите у зв’язку із смертю особи.
Джерело: НОВА Тернопільська газета
