Далеко не все так райдужно із забезпеченням військовослужбовців в зоні АТО як це намагається «розмалювати» влада. Про це говорили під час «круглого столу», що відбувся в стінах Тернопільської ОДА.
Керівництво області розпочало захід із перелічування численних досягнень, які вдалося реалізувати спільними зусиллями влади, Міністерства оборони України, обласних військкоматів та благодійників. Йшлося про те, скільком військовослужбовцям було надано допомогу, видано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, втілення соціальних гарантій та допомогу сім’ям демобілізованих та загиблих в АТО бійців, а також про роботу в напрямку цивільно-військового співробітництва.
На розмову, яка відбулася за ініціативи Управління цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України та Ради волонтерів при Міністерстві оборони України прийшли представники місцевої влади, члени ради АТО, волонтери, священики, військовослужбовці, а також представники Міноборони, Тернопільського, Вінницького, Волинського, Житомирського, Рівненського, Хмельницького обласних військоматів.
Довго слухати звіт волонтери не стали. Першою свої претензії щодо формату зустрічі висловила відома тернопільська волонтерка, засновниця Всеукраїнського Центру пошуку полонених при Тернопільські ОДА Алла Борисенко «Чонгар».
– Про яке цивільно-військове співробітництво може йти мова, коли ситуація така, що десь співпраця налагоджена, а десь взагалі про таке не чули? Далі – ви не називаєте реальних цифр – говорите, що у полоні двоє хлопців з Тернопілля, їх же насправді п’ятеро, кажете, що ще один вважається зниклим безвісти – е, ні – троє. Чому є представники обласних військкоматів, а нема тих, які мають безліч запитань до влади – родичів та батьків загиблих та полонених? Усі зустрічі, які ми досі проводили з владою ніякого результату не дають – поговорили і розійшлися, – емоційно зауважила Алла «Чонгар» і розповіла, що в моргах Дніпра з родичів загиблих беруть гроші за те, щоб побрити і припудрити «двохсотих».
Згодом «градус» розмови різко зріс – якщо досі ніхто про проблеми не наважувався говорити, за волонтеркою піднімали руки для озвучення проблемних питань вже інші волонтери, військові та їх родичі. Люди переконані – бійці не мають елементарного оснащення – замість танків їздять на автобусах, а джипи і «Хамери», які мали би бути на передовій – усе в нацгвардійців, в той час як прості військові змушені терпіти навіть голод.
Про те, що у підшефних Тернопільщині батальйонах на передовій бракує води і спорядження заявив волонтер групи «Схід та Захід разом» Василь Конько.
– Остання поїздка мене здивувала тим, що я повернувся у 2014 рік. Те саме: ні форми, ні берців, ні води. Кажу щиро і відверто – на блокпосту в Нагірському батальйон «Тернопіль» стоїть без приладів нічного бачення. Прилади були видані ще у 2014 році, але їх зараз немає. А у місцях дислокації 44-ої артилерійської бригади бракує харчів та води, не кажучи вже про форму, – каже Василь Конько.
Звісно, очільник області Степан Барна був здивований почутим, адже, зізнається, не знав про такі проблеми бійців. Ситуацію обіцяв виправити і просить волонтерів повідомити про нагальні проблеми тих батальйонів, де є наші військові. Натомість представницю Ради волонтерів Сніжану Полянську присутні мало не зацькували, адже вважають, що ніяких проблем, пов’язаних із бійцями там не вирішують – все лягає на плечі народу та звичайних волонтерів, які «зі шкіри лізуть», щоб допомогти тим, хто захищає нашу країну на сході держави.
За матеріалами сайту ternopoliany.te.ua
