Галину Медведюк знайшли у петлі в закинутому банку в Копичинцях.
На похорон не прийшли ні чоловік, ні свекруха…
Галина Медведюк була єдиною донькою у матері, батько не підтримував із ними стосунків. Тривалий час вони жили у Москві, там дівчина закінчила школу, згодом переїхала з мамою в Копичинці. Здобула фах журналіста у Тернополі, їздила на заробітки до Польщі. Пробувала себе майстром з манікюру, останнім часом працювала у закладі харчування в нашому обласному центрі. З Віталієм зустрічалася від зими, на Великдень перебралася до нього жити, а 21 травня таємно розписалися.
— Смерть Галинки оповита загадкою… Кажу це не для того, щоб виправдати доньку, а аналізую те, що відбувалося до того страшного дня і що діється після, — каже мати померлої пані Марія. — Попрощатися із донькою не прийшли ні Віталій, ні його мати… Чому?! Моя версія, що він міг задушити Галю або «допоміг» їй, а потім нібито прийшов рятувати. Донька жила у невістках, але її звідти гнали, можливо, довели до самогубства… Кажуть, що того дня Галя з чоловіком випивала. Як не прикро, але вони давно пустилися берега… «Чому ти не прийшла на похорон?..» — запитала я матір Віталія. «Мене не було вдома. Син у лікарні, а я — біля нього», — відповіла.
Невже вона не могла хоч кілька годин приділити для Галинки?.. (плаче, — авт.) За день до того донька казала, що свекруха виганяє її, потім запевнила, що помирилися… А що насправді було — невідомо. Я радила їй повертатися додому, щоб все втряслося. Після того я більше не чула своєї дитини… «Негайно приїжджайте під старий банк!» — зателефонувала сваха. «Щось сталося з моєю дитиною?» — запитала я. «Так. Її уже нема…» — ці слова, немов куля, прошили моє серце.
«Над Галиною висів хрест…»
Про те, що Галина та Віталій зареєстрували шлюб, їхні рідні дізналися із соцмережі, куди дівчина закинула фото документа. Пані Марія була проти стосунків доньки із юнаком, відмовляла її, але не могла нічого вдіяти.
— На Великдень Галя пішла з дому, ми шукали її усюди, аж поки люди не переказали, що вона у Віталія, — згадує пані Марія. — Я не могла її звідти витягти. Не хочу ображати хлопця, але в Копичинцях усі знають, що в нього за плечима кримінал, що він ображав однолітків. Після Великодня вони поїхали до Тернополя і я не мала жодної звістки, якось донька приїхала із синцем під оком… Я зверталася за допомогою до поліції, але мені сказали, що діти дорослі і мають бути відповідальні. Нещодавно повернулися додому до Віталія.
Мені переказували, що вони зловживають алкоголем. «Щось треба робити з цим, бо діти пропадуть… Треба їх закодувати», — радилась я з мамою Віталія, але вона це переповідала їм по-своєму, робила мене ворогом. Якось у безвиході я пішла до ворожки і та сказала, що над Галиною висить хрест, просила рятувати дитину… Донька рідко навідувалася до мене, Віталій чимось тримав її… Щоправда, вони були у мене напередодні трагедії, на Зелені свята. Одягнені в чорне… Ми поспілкувались, почастувались, потім я провела їх, на прощання обійняла, побажала щастя. Розуміла, що вони хочуть бути разом. Але нині сумніваюся, що це було велике кохання. Галя забрала з собою таємницю…
Та труба має кілька сантиметрів, ледь виглядає над одвірком. Як донька туди вибралася?! Як він міг її зняти з петлі, якщо у нього жменька духу, а вона важила близько 70 кг? Невідомо, де взялася мотузка… Вони й раніше робили дивацтва… Якось я прийшла туди, бачу — вся ковдра з кров’ю. «Що це?!» — запитала у свахи. «Вони вени собі різали…» — пояснила. Так «гралися» разів зо три. У них були шрами на руках. Я не бачила, щоб Галя раніше чимось суїцидальним цікавилась. Пригадую, ми говорили з нею про «синіх китів», то вона негативно це сприймала. «Дитино моя, чому ти не прийшла додому?!» — запитую біля її могили. Не залишимо це так, бо багато запитань без відповідей…
«Або діяла нетверезо, або «влізла» у нечисть…»
Власне розслідування загадкової смерті Галини нині проводить її двоюрідний брат Володимир Нікулін. Після страшної звістки він прибув із рідними до закинутої будівлі, бачив страшну картину. Тепер збирає свідчення людей, які спілкувалися з подружжям, перетиналися з ними того дня, вивчає сторінки у соцмережах Галини та Віталія, бо там може ховатися причина того, що сталося.
— Найлегше списати все на самогубство. Але якщо є бодай найменші сумніви — треба все перевіряти, — вважає Володимир. — Дивує, що Віталія як головного свідка ґрунтовно не допитали, він був із сестрою в останні години, тож, думаю, добре знає все. Гадаю, він розіграв сцену з різанням вен. «Забирайте мене до психлікарні, більше не хочу там жити!» — галасував того вечора. Нині він у лікарні в обласному центрі. За ним завжди «золоті верби росли», важко йому вірити… Того вечора він був у стані алкогольного сп’яніння, сестра, мабуть, теж. Вони зловживали алкоголем. Не впевнений, що він точно витягав Галю з петлі, як запевнив слідчим. Асфіксія може бути через різне…
Він каже, що посварився з дружиною й пішов на риболовлю, але люди подейкують, що це неправда, що він пиячив у той час і слухав музику.
Галя була чудовою дитиною, поки кілька років тому не спробувала алкоголь… За той час дуже змінилася, навіть зовнішньо. У неї були свої «таргани в голові» — різала руки «для приколу»… Коли я бачив її дописи в соцмережі, казав, що в її душі щось коїться.
Вона сприймала себе як жертву. Не знаю, чи це була зневіра в Бога, чи в життя?.. Чи щось інше… Мама дуже любила Галю, завжди догоджала їй: захотіла донька айфон — має, захопилася японською мовою — матір розшукала для неї курси, задумала грати на гітарі — купила їй інструмент, захотіла бас-гітару — придбала їй. А загалом оточуючі сприймали її як не від світу цього, вона перестала знаходити спільну мову з людьми, їй не потрібні були друзі. Треба було рятувати… Але як?! Ми просили її, сварилися з нею, та ніщо не допомагало. Того вечора вона або діяла нетверезо, або «влізла» в якусь нечисть…
Вони з Віталієм були чимось схожі. Звісно, ми не маємо права звинувачувати його без висновку слідства, але він був її чоловіком, ніс соціальну відповідальність за неї, був поруч того дня, тому в нього потрібно запитувати. Коли Галя лежала в труні, ми бачили гематому на руці. Забирали її речі від Віталія — на сумці була кров. Усе це наштовхує на думки…
Джерело: НОВА Тернопільська газета
