У часи стресу і невизначеності, люди все частіше шукають не просто дозвілля, а місце, де можна бути собою. У Тернополі таким острівцем стабільності, прийняття і розвитку став FutUkraine Center, простір, де протягом останнього року зустрічалися діти, підлітки, молодь і дорослі, щоб не лише навчатись чи розважатися, а й зростати і вдосконалюватись, – пише ТеНьюз.
У неділю тут відбулася конференція «Підсумки і результати проєкту FutUkraine Center», який окрім Тернополя, також реалізовувався у Луцьку та Рівному. Захід об’єднав учасників, тренерів і партнерів, які протягом тривалого часу розвивали ініціативу.
FutUkraine Center у Тернополі було створено минулого року, в межах проєкту, ініційованого ГО «Альянс розвитку» за підтримки уряду Тайваню та народного депутата Миколи Княжицького. Центр пропонував професійні курси й заходи для ВПО та місцевих мешканців. За рік діяльності він прийняв близько тисячі учасників.
«FutUkraine Center — це такий проєкт, який був ініційований громадською організацією “Альянс розвитку”. І ці центри були створені рік тому за підтримки уряду Тайваню та депутата Миколи Княжицького», — розповідає керівниця центру Леся Голик. – Ідеєю цих центрів є створення професійних курсів та курсів розвитку для людей з різних категорій — як для ВПО, так і для місцевих, тобто тернополян у нашому випадку».
Описуючи мету проекту, Володимир Княжицький каже: «Після оборони держави, наступна головна мета — це захист людей і збереження їх в Україні. Саме для цього й було створено наш проєкт».
Проєкт охопив різні вікові групи. Для дітей організовували мистецькі майстер-класи, тренінги та екскурсії. Підлітки долучалися до програми «Активні громадяни», що розвиває лідерські навички, знання з англійської, історії тощо. А для дорослих пропонували перекваліфікацію в найрізноманітніших сферах: від СММ та нутриціології, до машинної вишивки, флористики, бухгалтерії й логістики.
«На початку осені ми вивозили людей на САПи в межах психологічного ретриту “Тримай баланс”. Ми проводили майстер-класи для жінок, залучали дітей до традиційних майстерень, курсів шахів та шашок. А ще — професійні курси, які справді давали знання, що можна було використовувати в бізнесі або кар’єрі» – каже Леся.
Центр працював на вулиці Старий Поділ. Завдяки цокольному розташуванню він залишався відкритим навіть під час повітряних тривог.
«Ми мали світлий, безпечний простір, дружню атмосферу. Це була моя мета — створити місце, де можна було б працювати і формально, і неформально. І, що найголовніше, надавати якісний продукт.
Часто кажуть, що безкоштовне — значить неякісне. А я хотіла довести протилежне. Якщо тренер не справлявся — ми прощалися з ним і шукали кращого. Бо для мене головне — якість» – ділиться Леся Голик.
«Сертифікати від FutUkraine Center допомогли багатьом знайти нову роботу. Понад півтори тисячі людей звернулися до Центру в пошуках безпечного життя. Ми допомагали їм адаптуватися, знайти роботу, відчути себе потрібними», — наголосили організатори.
Усього за час проєкту було проведено понад 800 курсів і занять, а загальна кількість відвідувань сягнула 15 тисяч. З них 754 особи повернулися по нові знання та підтримку, що свідчить про ефективність і затребуваність ініціативи.
«Це не просто цифри — це історії людей. Це спільнота, яка хоче кращого майбутнього для своїх дітей. Ми всі разом хочемо збудувати кращу Україну. І я абсолютно переконана, що ми це зробимо», — підсумувала національна координаторка проєкту, Марія Маківничук.
Під час підсумкової конференції координатори проєкту Futukraine особливо тепло подякували тренерам, які зробили можливими сотні історій успіху учасників ініціативи. Хтось з них був тут від початку, а хтось долучився пізніше. Дехто, навіть починав будучи учнем, як Надія Касьянова з Харкова, викладачка нейрографіки.
Нейрографіка — це методика, що поєднує мистецтво і психологію, і дозволяє «перемалювати» внутрішні переживання. Візуально це схоже на хвилясті лінії, що нагадують нейронні мережі. Але процес — глибоко емоційний, і навіть терапевтичний. 
Пані Надія каже, змогла реалізуватись як спікера і викладачка, завдяки заняттям з ораторського мистецтва, які вона відвідала у центрі.
«У мене син займається в театрі, і хотілося якось зрозуміти, до чого прагнути, чим я можу йому допомогти. Але я допомогла сама собі стати більш впевненою і зробити ті кроки вперед, для того, щоб бути не тільки учнем, а й бути спікером у своїй темі з нейрографіки. Ми зібрали багато дівчат, було дуже цікаво, ми відпрацьовували всі свої теми, отримували позитивний результат і відчуття в нас також було неймовірно підвищені», — із захватом ділиться Надія Касьянова.
Центр дав їй можливість не лише відновитись емоційно, а й спробувати себе в новій ролі. І таких історій — десятки.
Futukraine center обєднав усю їхню родину. Пані Надія відвідувала різноманітні курси та майстер класи, а її діти особливо полюбили заняття з LEGO.
Юрій навчається на психолога, та має нетривіальне хобі. Юнак складає конструктори LEGO разом з маленькими відвідувачами центру. Хлопець каже, свій досвід викладання тут, може описати як винятково позитивний. 
«Тут в мене нарешті з’явилася можливість практично взаємодіяти з дітьми і навчати їх. А оскільки я навчаюся на психолога, це був для мене дуже корисний досвід.
Коли ми планували цей курс, ми намагалися зробити його не лише розважальним. Бо просто побавитись LEGO діти завжди можуть. Ми хотіли закласти в програму розвиток практичних умінь — дрібної моторики, уяви, вміння концентруватися. Це було важливо. Діти виконували як прості завдання за інструкцією, так і складніші — ближче до кінця курсу.
На завершення в них були дні вільних уроків, коли кожен створював, що хотів. І зазвичай результати були дуже хороші. Мені особисто сподобалося — навіть сфотографував їхні творіння собі на пам’ять», — розповів Юрій.
Існують і більш традиційні шляхи когнітивного розвитку дітей. Наприклад, відвідувачі центру провели не одну годину над шаховою дошкою. Але це не просто гра. Для тренера Степана, це ціла філософія.
«Загалом шахи стали по-справжньому популярними відносно недавно. Раніше ними здебільшого займались старші люди, попри те, що їхня популяризація почалася ще з XVII століття. Впродовж історії шахи не раз переживали періоди занепаду. Але все змінилося з появою інтернету. Як тільки з’явилися онлайн-платформи для гри в шахи, особливо безкоштовні, інтерес до гри стрімко виріс.
Ще двадцять років тому в Тернополі тренери з шахів фактично вже зникали — просто не було кому навчати. А тепер, завдяки додаткам, таким як Chess.com чи Lichess, діти можуть вивчати гру самостійно. Хоча, звісно, самонавчання — це складніше», — поділився Степан
Він не просто показує, як рухаються фігури, а навчає думати, прораховувати, бути витривалим. Його учні — не завжди найуспішніші в школі, не завжди спокійні. Але вони змінюються. І змінюється не лише техніка гри, а й характер.
«Дітям з аутизмом, гіперактивністю, порушеннями уваги дуже потрібен спокій, — каже Степан. — А шахи — це якраз спокій. Це вміння не панікувати після помилки. Вміння тримати себе в руках, вірити в наступний хід. І найголовніше — мати простір, де тебе не сварять, а чують».
Один з його учнів цього року поїде представляти область на чемпіонат України у своїй віковій категорії. Але для Степана це не головне.
«Головне, що він почав посміхатись. Що дивиться в очі, не соромиться говорити. Це — перемога. І не менш важлива, ніж виграш на турнірі».
Ще одна ініціатива, яка викликала чималий відгук, — безкоштовний майстер-клас із виготовлення прикрас, проведений однією з тренерок центру на завершення конференції. Здавалося б, проста справа — створити щось своїми руками. Але за цим стоїть набагато більше. 
«Хочу щиро подякувати центру Futukraine за неймовірну можливість провести безкоштовний майстер-клас із виготовлення прикрас.
Це було щось особливе: тепла атмосфера, щирі емоції й натхнення, можливість для учасників знайти справу життя щей непогано заробляти на цьому.
Дякую за довіру, підтримку українських майстрів і вашу ініціативу робити світ кращим через творчість. Разом — можемо більше», ділиться Ірина Кузишин.
Філософія Futukraine — бути людяними. Бути поруч. Створити місце, де навіть ті, хто зазвичай мовчить, можуть говорити. Де навіть ті, хто не вірить у себе, знову починають мріяти.
Центр існує завдяки ентузіазму команди, підтримці партнерів, а головне — завдяки вірі в те, що кожна людина — цінна. Що розвиток, це не про гроші, а про контакт. Про чесний погляд, добре слово, спільну справу. Ця ініціатива, не лише про гуртки чи тренінги. Це спільнота. Це команда людей, які справді вболівають за тих, із ким працюють. Тут не тиснуть, не змушують, не оцінюють за шкільними критеріями. Тут — підтримують. І в цьому, мабуть, їх головний секрет. 
Фото: Марія Дубас
