Заклопотана Раїса хутко допомогла зібратися до школи Алісі, бо ще мала відвести до садочку Артемчика. Донька з зятем з самого ранку поїхали на роботу. Бабуся тепер усе робила з любов’ю для сім’ї. Хотіла компенсувати втрачений час. Вона до кінця своїх днів спокутуватиме провину…
Колись Рая працювала швачкою в ательє, чоловік – далекобійником. Усе трапилося несподівано. Смутно пам’ятає той страшний дзвінок і повідомлення, що Данило загинув в автокатастрофі. Тоді земля з-під ніг розсунулася і вона втратила свідомість. Життя без коханого не уявляла. У Раїси почалася затяжна депресія.
Відразу звідкись взялися компанії, де вона пропадала днями й ночами. Почала зловживати спиртними напоями. З роботи жінку, звичайно, звільнили, і чомусь на восьмирічну доньку їй було абсолютно начхати. Колись взірцева мати перетворилась на нікчемну пиячку. На жаль, алкоголь відібрав розум та совість.
Майже всі родичі відцуралися від захмелілої Раї. Лише одна кума Віта намагалася не ганьбити, а підтримувати згорьовану жінку.
– Не можу без Данила жити, горе просто вбило. У мене такий відчай, померти хочу, тому й п’ю безпробудно, – жалілася та.
– А як же Аліса, твоя кровинка? Їй мати потрібна – твереза і любляча. Сходи до психолога, він допоможе, – говорила Віта.
Проте усі вмовляння й розмови буди даремні. Рая швидко падала на дно. Дійшло до того, що сусіди й вчителі зі школи таки домоглися свого – Раїсу через два роки позбавили батьківських прав на дитину.
Єдина Віта прийшла тоді на допомогу і стала для Аліси тимчасовим опікуном. Раїса час від часу бачилася з донькою. Кума тоді поставила серйозну умову:
– Рає, разочок побачу, що ти прийшла ледь захмелілою, до Аліси на сто метрів не підпущу. Зрозуміла?
– Так точно, буде виконано, товариш майор, – дуркувала жінка.
– Це зовсім не смішно. Аліса натерпілася від твоїх п’яних походеньок і вечірок. Скільки шукала неньку підворіттями, додому тягнула. Однокласники насміхалися з неї, з її одягу. Бідолашна сама прала шкільну форму господарським милом. Якби я не приносила їжу, дитя б голодувало. Тому не смій, чуєш, не смій заявлятися сюди нетверезою. Не ти одна втратила коханого. Візьмись нарешті за розум.
Роки минали. У вісімнадцять Аліса змушена була покинути навчання і влаштуватися на завод. Тому що тітка Віта почала хворіти. Колись її покинув чоловік, вона не змогла народити йому нащадка. Дівчинка була її єдиною втіхою і щастям. А коли серйозно занедужала, повнолітня Аліса відразу пішла на роботу, щоб врятувати хресну.
В той самий час Рая зустріла чоловіка, він доклав максимум зусиль і таки, закодувавши жінку, повернув її до колишнього нормального життя. Раїса буквально за тиждень перед смертю куми завітала до неї в лікарню.
– Віточко, я пролікувалася і даю слово, більше ніколи ніякого спиртного до рота не візьму. Не повіриш, відчуття, наче виринула з багна, нещасною блукала в мороці. Скільки помилок наробила, навіть не розказати про ганебне існування. Ти тримайся, рідна, борися. А за Алісу тобі безмежно вдячна. Ледь не занапастила доню. Якби не ти, – Рая плакала.
А Віта просто усміхнулася і тихо відійшла у вічність…
Після похорону Аліса довго не відходила від свіжозасипаної могили. Сліз бракувало. Не вірила, що більше не побачить, не пригорнеться до улюбленої хресної.
Опісля Раїса ще довго вимолювала в доньки прощення. Аліса поступово відпускала образу та біль, які роками роз’їдали її зсередини.
Згодом дівчина знайшла свою долю, вийшла заміж за Ігоря. У пари народилося двоє діток. Потім Аліса з чоловіком зайнялися бізнесом, а Рая стала турботливою бабусею.
Тепер усю нерозтрачену любов віддає діткам. Адже для власної доньки літня Раїса ніколи не була міцним тилом, а онукам будь-що його забезпечить. Тому що змогла піднятися з самого дна.
Оксана ВОЛОШИНА
