Рідні Юрія Крепкого, який загинув під колесами авто, стверджують, що водій-винуватець порушує міру запобіжного заходу.
«Я думав, що то горобець…»
Тієї фатальної ночі Юрій Крепкий з дружиною Тетяною поверталися на таксі зі Збаража, де були на святкуванні дня народження товариша. Доїжджали до Тернополя, до помешкання дружини на Східному масиві залишалося якихось 5-10 хвилин їзди. Дорогою між Юрієм і таксистом розгорілася суперечка через, як вважав пасажир, неправильне фіксування кілометражу.
— Вони посперечалися, а коли таксист заїхав на заправку, розгніваний Юрій сказав, що далі добереться сам і вийшов із авто, — згадує вдова загиблого Тетяна. — Я просила його заспокоїтися, але чоловік сказав, що викличе двоюрідного брата і поїде в Товстолуг. Було близько 1-ої години ночі, тож я не стала виходити на півдорозі, добралася додому на тому ж таксі. Вже з дому зателефонувала до Юрія, але його телефон був поза зоною. Я почала хвилюватися, викликала таксі й поїхала туди. Брат Юрія випередив мене, але не встиг на якихось п’ять хвилин запобігти непоправному…
Водій Mercedes повертався з моря, замість дозволених 60 км/год. їхав на швидкості 132 км/год. На той час він був без водійських прав — ще в 2015-ому через десятки порушень правил дорожнього руху суд позбавив його права керування на 10 років. Його дружина розповідала, що вони посварилися з чоловіком і він сам відпочивав на морі. Не знаю, чому Юрій тоді переходив дорогу, можливо, ішов назустріч братові. Водій протягнув його сто метрів… «Я думав, що то горобець…» — пояснив він згодом. Від побаченого я не могла прийти до себе… Ми з Юрієм мріяли бути разом, перед тим розписалися, а у серпні в нас мало бути весілля…
«Водій живий, а мій чоловік — на цвинтарі…»
Згорьована вдова Юрія Крепкого уже рік ходить на кожне судове засідання, якось із нею були мати, бабуся та брат загиблого, а ще її сестра. Підтримують пані Тетяну в суді й колишні співробітники чоловіка.
— Брат Юрія живе на Львівщині, тому не має змоги щоразу приїжджати, його мати — у лікарні, бабуся — вже старенька, тож якщо не я, то не буде кому відстояти справедливість. Після аварії я поклялася, що доведу справу до кінця, — каже пані Тетяна. — Судовий процес затягується: водій уже змінив двох адвокатів, нині має третього, кілька разів підсудний не прибував на засідання, потім суддя пішов у відставку, згодом новопризначений суддя мав відпустку… За цей час обвинувачений оформив собі третю групу інвалідності через цукровий діабет. Після аварії суд першої інстанції вирішив, що він має перебувати за ґратами, але через тиждень йому стало зле, бо ж він наркозалежний, його доправили до лікарні, там він нібито побив вікна, хотів порізати собі вени… Після того його захисник звернувся до апеляційного суду і його відпустили під заставу.
У водія є дружина та двоє дітей, нині, наскільки мені відомо, він працює менеджером на фірмі з надання послуг таксі, де власником є його кум. У нас з адвокатом є матеріали про те, що після аварії Семеніхіна двічі зупиняла поліція і складала протоколи за порушення правил дорожнього руху. Та що казати, якщо він навіть на суд приїжджав на авто за кермом і це бачили учасники процесу. Якось я викликала поліцію, щоб задокументували факт порушення підсудним міри запобіжного заходу, але поки правоохоронці приїхали, за ним вже слід зник. Останні рази він уже приїжджав на таксі. Звісно, що я не буду його виловлювати по місту, але це мала б робити поліція. Семеніхіну все легко сходить з рук, бо, припускаю, що його «кришують» у поліції, адже його батько колись працював у правоохоронних органах, а хресний взагалі обіймав високу посаду в міліції.
Розумію, що Юрія не повернути, але Семеніхін не кається — далі гасає на авто — і під його колесами може опинитися чергова жертва. До речі, кілька років тому він збив чоловіка на підводі, але якимось чином у нього скасована судимість. Цього разу він має відповісти за свої дії! І Юрій, і водій порушили правила дорожнього руху, але водій живий, а мій чоловік — на цвинтарі… Семеніхін навіть не попросив пробачення ні у мами Юрія, ні у мене. Сидить у залі суду в темних окулярах, зігне голову, ніби справа його не стосується. «Чи визнаєте свою вину?» — запитав суддя. «Не визнаю. Можливо, частково…» — відповів підсудний.
P.S. Наступне судове засідання по справі відбудеться 22 листопада о 12-ій годині у Тернопільському міськрайонному суді. Небайдужі краяни можуть підтримати вдову Юрія Крепкого, таким чином висловити свою позицію проти водійського свавілля на дорогах міста, аби у нас не повторилася харківська трагедія з багатьма загиблими і травмованими, де водійка теж була «під кайфом»…
Джерело: НОВА Тернопільська газета
