Сію, сію, посіваю,
з Новим роком Вас вітаю
На щастя, на здоров’я, на Новий рік!
Щоб краще родило як уторік.
Жито, пшениця,
горох, сочевиця
Коноплі до стелі,
а льон по коліна
Щоб хрещена голівка не боліла!
Як би це не виглядало дивно, але українці двічі святкують Новий рік – 1 січня – за новим стилем,і 14 січня – за старим. 13 січня за Юліанським календарем – переддень Старого Нового року. В українській традиції – це ще й свято Маланки, яке передує другому празнику Різдвяних свят – Василю.
Традиція відзначати Старий Новий рік у ніч із 13 на 14 січня виникла після 1918 року, коли було введено нове літочислення. Колись цей день припадав на 1 січня і називався днем Василя. Для дівчат день Василя був особливим, бо вважали, що наворожене у цей день здійснюється. У 1699 році за наказом Петра I Новий рік був перенесений на 1 січня за старим стилем, тобто на 14 січня за новим стилем. Після революції в 1918 р. більшовики «скасували» ще 13 днів у році, які становили різницю між нашим літочисленням й європейським. Так утворилися два святкування Нового року – за новим і старим стилем. А оскільки українці люблять святкувати, тому й відзначаємо Новий рік двічі.
Існує повір’я, що після вечері треба обов’язково зайти до сусідів і попросити одне в одного прощення за можливу провину, щоб Новий рік зустріти в мирі і злагоді.
Зі самого ранку 14 січня хлопці (дівчата засівати не ходили) набирали в рукавички й кишені зерна (жито, пшеницю, овес) й, дочекавшись закінчення ранкової церковної відправи, починали засівати. Спочатку власну домівку, потім у хрещених батьків, родичів, знайомих і сусідів.
За повір’ям, перший засівальник на Новий рік приносить у дім щастя. Доброю ознакою було, якщо першим гостем виявився хлопець з шанованої багатодітної сім’ї з великою господаркою. Гірше, якщо першим гостем буде дiвчина або жiнка дітородного віку. І вже зовсім нещастям вважалося, якщо першим гостем виявляться вдова, стара діва, старий або каліка.
Ходять посівати і у наш час. Я завжди чекаю, щоб хтось зі сусідських хлопчиків подзвонив у двері і посіяв у моїй хаті — “на здоров’я, на щастя, на той Старий рік”. Ходять діти сіяти і у селах. Колись господарі давали за це пампушки, яблука і горішки. Тепер наші діти чекають на щедрішу “коляду”, тому і у своїх віншуваннях кажуть: “давайте “коляду”, бо я далі йду”, або “дайте, тітонько, грошей, щоб чоловік у вас був хороший. Дайте, дядьку, п’ятака…”.
А ще у Старий Новий рік відзначають свято Маланки. Не лише засівають і колядують, а й ходять з вертепом – “маланкують”. На Буковині у Вашківцях на Маланку проводять фестиваль “Переберія”, куди, щоб показати свої таланти і неймовірно красиві костюми, з’їжджаються з навколишніх сіл і міст. Фестиваль, який триває два дні, жартома порівнюють з карнавалом у Ріо-де-Жанейро за масовістю глядачів і учасників та різнобарв’ям костюмів.
У селі Вовчищовичах Мостиського району на Василя – храмовий празник. Тут також щороку “маланкують” і “фестивалять”. Знаючи, що на празник приїжджає сила-силенна народу, місцеві хлопці і дорослі парубки збираються у групки, розучують сценки, власноруч готують костюми і 14 січня просяться до гостинних господарів заколядувати. Якщо ви у цей день приїдете на празник машиною, будете змушені “пройти” кілька постів перебранців. Хлопці обступають машину з усіх боків і колядують-віншують, поки не отримають “свою коляду”.
- Останні
- У тренді
