Першу лікарську практику відомий доктор Тарнавський провів на Тернопільщині

Коли одужаєш від смертельної хвороби , волею-неволею увіруєш у всесильність обраного способу зцілення. Ось Тарнавський і увірував , та ще й вирішив діяти за принципом “врятувався сам – врятуй іншого”.

Першу лікарську практику доктор провів у Борщеві (зараз – Тернопільська обл.) , А пізніше купив під власне лікувальний заклад ділянку землі в декількох кілометрах від Косова , в селі Смодна . Місце правильне : гори, чисте повітря , швидка холодна річка , багато сонця – все , що необхідно для лікування від сухот.

У 1891 році запрацювала його Лічниця , фішкою якої стали відсутність медикаментів , сувора дієта , голодування і праця на повітрі. А заодно – рівність всіх пацієнтів перед паном доктором , незважаючи на чини і статуси .

Це було схоже скоріше на монастир , ніж на відпочинок в санаторії. . Однак швидко слава про лічницю  доктора Тарнавського рознеслася по всій Речі Посполитої. Польська еліта з’їжджалася сюди для боротьби з сухотами , нервовим виснаженням і зайвою вагою. Сигарети і алкоголь на території закладу були заборонені.За порушення правил- на  пацієнтів накладались великі штрафи.На час перебування в Смодне  всі хворі носили однакові роби з грубого полотна.

Володій собою

Санаторій Тарнавського , маленьке автономна держава аскетизму і дієти , знаходився в доглянутому дендропарку у схилів гір і складався з безлічі будов. Тут були купальні, гімнастичний зал , каплиця , їдальня і житлові вілли.
У кімнатах панували скромність і ідеальна чистота: доктор терпіти не міг бруд і неакуратність . Спали пацієнти в будь-яку погоду з відкритими вікнами , вставали з першими півнями , щоб відправитися на прогулянку босоніж по траві вздовж річки Рибниця. За тим , щоб вікно ніхто не закривав навіть холодною вночі , стежив спеціальний сторож .

Далі починалася обов’язкова дихальна зарядка , потім водолікування , вегетаріанський сніданок (хліб , какао , фрукти , м’ясо раз на тиждень) і роботи в саду – до мізерного обіду. Якщо вага пацієнта зашкалювала , бідолаха працював не з клумбами і кущами , а з тачкою і камінням.Тарнавський просто страждав , бачачи , як гості поїдають м’ясо. Коли ж на десерт подавали торт , він вибігав із кімнати з криком: “Не можу дивитися , як ви жерете!»

А ще доктор казав : “Найбільша здорова їжа – та, яку ви залишили на тарілці ” і “Не переїдай – захворієш ” .

Тарнавський і сам суворо дотримувався своїх правил. Харчувався мало , уникав м’ясного і солодощів , багато працював. У закладі за овочеві страви відповідала дружина Тарнавського Ромуальда .

 Тарнавський не соромився вчити жити не тільки високопоставлених пацієнтів , а й мешканців Косова. Носіїв зайвої ваги він соромив за невміння стежити за собою. Дочка доктора Цілина Тарнавська – Буша згадувала , як одного разу в поїзді по дорозі з Коломиї у Надвірну навпроти батька сидів рум’яний священик , ласуючи бутербродом з салямі . Побачивши це , Тарнавський  вирвав унього бутерброд і жбурнув у вікно : “Вам не можна цю отруту ! Дочко, дістань з сумки булку з сиром і дай  пану ” .

Якщо при докторові жінка примушувала чоловіка з’їсти ще шматочок , доктор запитував: ” Мрієте стати вдовою ? ” . У їдальні Лічниці якось пацієнт – єпископ набрав собі добавки – Тарнавський негайно забрав тарілку , буркнувши : ” Угамуйтесь , святість !  

Справа живе

Лічниця успішно існувала до початку Другої світової війни.

Заклад відновило діяльність тільки в 1922 році. Доктору допомагали кілька асистентів , а кількість пацієнтів в літній період досягало 400 чоловік. Вартість перебування коливалася в 1911 – му в рамках 9-13 крон залежно від обраного режиму , а в липні і серпні ціна піднімалася на 10 %. Для порівняння: ніч в готелі для гірськолижників у Славському обходилася в 1-2 крони.

У 1939 році родина Тарнавського втекла із захопленої більшовиками польської Західної України до сусідньої Румунії (тоді вона починалася відразу за Черемошем ) , а вже звідти перебралася до Єрусалиму. Самого доктора вивезли буквально силою : непосидючий 88 -річний дідусь з бородою пробував вискочити з машини дорогою в Кути . Залишати справу всього життя – Лічницю , було нестерпно боляче.  

Читайте нас в Google News

У Палестині Тарнавський дожив до 92 років , написавши книгу про виживання в складних умовах. Син Тарнавського став лікарем , дочка Цілина випустила дві книги про метод батька.

У період війни і великий парк , і багато дерев’яних будівель  постраждали: селяни зрубали екзоти і розтягували колоди для опалення своїх будинків. На базі Лічниці з 1946 року працює протитуберкульозний санаторій Косів , в 1980 -ті перепрофільований в дитячий .

Його корпуси – здебільшого сучасні будови , але збереглося і кілька будиночків міжвоєнної доби .Збереглися деякі дерева..

Доживають свої дні купальні і вибудувана з дерева їдальня. Стіни купалень раніше покривала плитка , виготовлена ​​за ескізами популярного львівського архітектора Івана Левинського . Воду для купання нагрівали за допомогою сонячних променів , посилених параболічних дзеркалом.

Пам’ять про дивного і строго доктора досі живе в Косові , а на стіні санаторію в 1995 році встановили меморіальну дошку на честь Тарнавського.