В Архикатедральному соборі УГКЦ у Тернополі відправили панахиду за упокій загиблого захисника Любомира Крупи. Він був депутатом Тернопільської обласної ради. Після початку повномасштабного вторгнення добровільно вступив до 105 бригади тероборони. Загинув 23 березня 2023 року на Харківщині.
Про це повідомила його дружина Ірина Крупа, пише Суспільне.
Попрощатися із захисником прийшов його одногрупник Ігор Крочак. Розповів, разом із Любомиром навчався на історичному факультеті, обидва були учасниками громадської організації УНА-УНСО.
“Глибоко цікавився історією козацтва. Світла пам’ять. Любчика завжди згадував. Завжди усміхнений. Ця його посмішка — незабутня”.
На Микулинецькому кладовищі теж відправили панахиду за Любомиром Крупою і всіма полеглими українськими воїнами. Пам’ять загиблих вшанували хвилиною мовчання.
До прощального слова запросили дружину Любомира Крупи Ірину.
“Коли звільняли Київщину від окупантів, весь інтернет облетіла фотографія тіла загиблого бійця, який не був похоронений і не був належно вшанований. Багато зараз є таких бійців. Коли прийшли наші, звільнили цю територію, тоді ексгумували це тіло. І фотографія була така: рука, синьо-жовтий браслет. Тоді всі дуже зворушливо сприйняли ту фотографію. А мій Любомир взяв її собі на сторінку, сфотографував свою руку з кулеметом. І там був браслет, який сплів йому наш син. Синьо-жовтий браслет. Любомир написав: “На місце одного стануть сотні”. Боротьба ще триває. Він вірив, що на місце полеглого стануть сотні живих, сильних і непереможних”.
Ірина Крупа розповіла, що Любомир став на захист держави в перший день повномасштабного вторгнення.
“Коли почалася війна, то ми цього навіть не обговорювали. Я по тривозі поїхала на службу, а він відразу поїхав у військкомат. Коли приїжджав на ротацію додому на деякий час, я була дуже схвильована, бо в мене також і син пішов воювати. Коли я вже в тому відчаї його спитала: “Любчику, ти мав три броні, а не одну: науковець, директор школи, депутат обласної ради”. Він просто глянув на мене, як завжди, примружив око, а він умів дуже гарно посміхатися, і сказав: “Ну, Ірочко, ти ж за такого заміж би не вийшла”.
