9 березня для Наталі стало найчорнішим днем у житті.
Спершу в Бровари, де вона з чоловіком та 4-річним сином жила у будинку, зайшли російські окупанти.
Пише Українська Правда.
Тоді нелюди розбили машину, вбили пса, застрелили чоловіка та тричі її зґвалтували.
Наталії вдалось втекти разом із сином на Західну Україну. Звідти вона наважилась розказати свою історію виданню Times та подати заяву до прокуратури.
“Він багато чого не розуміє, – розказує жінка. – Тут на дитячому майданчику підходить до людей і каже, що ми повинні піти з дому, бо була війна, і в хаті були бандити, але тато залишився. Він не знає, що його батько помер”.
Бровари: перший постріл
33-річна Наталя та її чоловік 35-річний Андрій жили в невеликому хуторі неподалік села Шевченкове Броварського району під Києвом. Тут подружжя вирішило побудувати свій перший будинок поруч із густим сосновим лісом.
“Ми планували дитину і мріяли про свій перший дім. Хотіли жити ближче до природи.
Мій чоловік вклав душу і серце в будівництво будинку, і все було з натурального дерева та каменю“, – ділиться спогадами жінка.
Все так і було до 8 березня 2022 року. Саме в цей день російські окупанти зайшли у Бровари, сподіваючись захопити столицю.
Подружжя того ж дня повісило на ворота біле простирадло, “щоб показати, що тут просто сім’я і ніхто не хоче зла“.
Наступного ранку вони почули один-єдиний постріл за межами будинку та звук розбиття воріт. Окупанти злякалися пса та застрелили його.
Коли подружжя вийшло з будинку з піднятими руками, то побачили групу російських солдатів. Вони тоді почали оповідати “фірмові” казки, мовляв, не знали куди їдемо – думали на навчання.
Вирішальний погляд і другий постріл
Але далі ворожі військові проявили себе повної мірою. Спершу пішли шукати бензин для квадроцикла, який вони вкрали у сусідів.
Командир глянув на Наталю, представившись Михайлом Романовим. Він самовпевнено заявив, що якби не війна, у них обов’язково був би роман.
“Був ще один хлопець, на ім’я Віталій. Він навіть вибачився за собаку та сказав, що в рідному місті вони з дружиною були собаківниками.
Михайло в той момент здавався трохи п’яним. Я попросила їх піти, бо син злякався, йому всього чотири роки”, – розповіла Наталя
Командир став агресивним, коли побачив камуфляжну куртку в машині Андрія.
Росіянин відкрив вогонь, вистріливши у повітря, а потім погрожував підірвати машину гранатою.
Жінка благала його зупинитися, але він вихопив ключі, включив двигун і врізався в стовбур дерева. А далі – просто покинув все і пішов.
Коли темрява оповила їхнє село, знову здійнявся галас біля воріт. Чоловік Наталі пішов перевірити ситуацію та лишив двері відкритими.
“Я почула один постріл, звуки відкривання воріт, а потім звук кроків у будинку“, – сказала Наталя.
Це був Романов, який повернувся з іншим чоловіком років двадцяти, в чорній формі. Вона закричала із запитання де її чоловік. Коли визирнула на вулицю – побачила на землі його бездиханне тіло біля воріт.
“У цей момент молодший хлопець приставив пістолет до моєї голови та сказав: “Я застрелив вашого чоловіка, тому що він нацист,” – додала жінка.
Зґвалтована тричі
Наталя попросила сина залишитися в котельні, де вони всією сім’єю зазвичай ховалися від обстрілів.
Кричати вона теж не могла – один з російських воєнних сказав жінці: “Ти краще замовкни, або я візьму твою дитину і покажу йому, що мамині мізки розкидані по дому”.
Окупанти змусили її роздягнутися, а тоді обидва по черзі зґвалтували її. Нелюдям було байдуже на дитину, яка плакала в котельні, вони були зацікавлені іншим.
“Весь час вони тримали пістолет біля моєї голови і знущалися з мене, кажучи: Як ти думаєш, як вона смокче? Убиймо її чи залишимо жити?” – розказала жінка.
Після того вони пішли, але не надовго – вже за 20 хвилин орки повернулися, щоб знову наглумитися над Наталею.
“Коли вони повернулися втретє, то були такі п’яні, що ледве стояли. Зрештою вони обидва заснули на стільцях.
Я пролізла в котельню і сказала синові, що ми повинні дуже швидко тікати, інакше нас застрелять“, – розповіла вона.
Наталя та Олексій вийшли у двір. Поки вона відкривала ворота, син стояв біля тіла батька, але він не зрозумів цього. Тож хлопець лише стиха запитався: “Чи нас застрелять так само, як цього чоловіка тут?“.
Втеча та захист
Маршрут був такий: через поле, до сусідньої хати, потім у Бровари, а там – евакуація на західну Україну.
Зараз Наталя та Олексій в безпеці. Але жінка не змогла розказати сину про смерть його батька.
Свекруха закликала не мовчати та звернутися до поліції, розказати про зґвалтування та вбивство чоловіка.
“Багато людей не вірять, що такі жахливі речі трапляються. Одна з жінок, з якою я був, після цього написала сільській групі, і люди сказали: “Припиніть вигадувати історії”, – пояснила Наталя.
Вона впізнала Романова з профілів у соцмережах, пізніше дізнавшись, що його звинувачують у множинних нападах. Особу другого ґвалтівника встановити поки не вдалось.
Минулого тижня Наталії повідомили, що ґвалтівника ймовірно вбили українські війська в Броварах.
