Навчальний рік у ліцеї №1 у Копичинцях почався святково не для всіх. Із освітнього закладу звільнили частину педагогів-пенсіонерів, пішла з посади і директорка.
Деякі батьки висловили обурення такою ситуацією. Зокрема, Роман Василик у своєму дописі у фейсбуці припустив, що така “реформа” призведе хіба до закриття шкіл, а не до їхнього розвитку.
“Еліту вчителів «підчистили» штучно створивши проблеми! На пенсію йдуть всі, така природа, але коли на пенсію “просять” піти – це фууу. Дуже прикро, коли з батьками дітей рахуються лиш тоді, коли потрібно здати гроші «на штори»”, – пише Роман Василик.
Батьки учнів намагалися вплинути на ситуацію і просили відповідні структури повернути звільнених вчителів.
“Батьки пішли до начальника освіти, до директорки школи з проханням не робити таких кроків, повернути цих вчителів і продовжити їм контракт на безстроковий термін, чи ще на рік. Ну, спираючись на якісь невідомі норми закону нам сказали, що це неможливо”, – розповідає Роман Василик.
Отже, що сталося?
Минулого року педагоги-пенсіонери закладів загальної середньої освіти могли працювати лише на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.
7 лютого 2023 року Конституційний Суд України скасував цю вимогу, але укладені на той момент договори зберегли свою чинність.
Строкові договори вчителів-пенсіонерів ліцею №1 у Копичинцях закінчились 31 серпня. Педагоги написали заяви, аби їх прийняли на роботу вже за новими – безстроковими договорами. І отримали відмову.
Так сталося і з подружжям математиків – Ольгою і Володимиром Біликами.
“Як на мене підстав не було. Чому? Бо так вселили віру в те, що все буде добре. В свій час, у квітні, нам дали наказ підписати, що в нас закінчується строковий договір. Ми по своїй волі підписали його. Але, казали, не переживайте, все буде добре, воно втрясеться”, – пригадує Ольга Білик.
“Я хотів просто гарно, спокійно попрацювати з дітьми, дістати на завершення трудової діяльності якусь насолоду”, – додає Володимир Білик.
Подружжя вчителів присвятило життя своїй школі. Ольга Білик багато років була директоркою закладу, а два роки тому поступилася посадою колезі, яка її в підсумку і звільнила. Не тільки вчителював, але і вчився у рідній школі Володимир Білик.
Обидва кажуть, були просто шоковані, що не змогли повернутися у рідні класи з 1 вересня. Тим паче, не претендували на повні ставки, хотіли лише довчити своїх учнів.
Вчителька історії Ліда Лозовська пропрацювала на пенсії лише рік. Вона теж не змогла повернутися до навчального закладу, якому присвятила життя.
Хоча, пригадує вчителька, директорка Гуманітарного відділу Копичинецької міської ради нібито обіцяла зберегти посади педагогам-пенсіонерам, у кого по навантаженню буде 9 годин – тобто пів ставки.
“Моїх пів ставки були і щезли. Мені продемонстрували, що навпроти мого прізвища стоять порожні клітинки. Я лишилася без жодної години. Мене не можуть прийняти. Дуже ґрунтовно обґрунтували юридичну сторону, що ви така-така добра, але ми не можемо вас взяти, тому що немає годин”, – розповідає вчителька історії.
“Звільнили законно, а от не прийняли назад – не законно”
Із шести педагогів-пенсіонерів звільнили чотирьох. Залишили працювати одну вчительку української мови і вчителя трудового навчання.
Усіх звільнили законно, визнають педагоги. А от відмовились приймати на роботу з нового навчального року – не законно. У цьому переконані, зокрема, Ольга і Володимир Білики, і за це готові боротись у суді. Адже, пригадують, їхні заяви про прийняття на роботу, написані 28 серпня, директорка обіцяла розгляну протягом місяця, після чого взяла і звільнилась. Хоча, наголошують Білики, нову вчительку математики все ж на роботу встигла оформити 31 серпня.
Постає питання. Чи заслуговують вчителі, які віддали навчанню дітей десятки років життя, піти так зневажливо? Вони переконанні, що ні, і що все це відбулось не просто так.
У рейтингу шкіл Тернопільської області в 2023 році Ліцей №1 м. Копичинці Копичинецької міськради посів 42 місце. Досить високе, переконані освітяни, хоча бували і вище у рейтингу. Своїми досягнення пишаються. Але частину тих людей, хто працював на такий високий результат, якраз і звільнили, каже Ліда Лозовська.
А ще ці люди боролись за те, аби школу не понижували у статусі. Можливо, припускають, саме це і стало причиною такого безальтернативного звільнення.
Приймати чи звільнять вчителів – це завдання директора. Таку посаду у копичинецькому ліцеї №1 до 1 вересня займала Ольга Яворівська. Саме вона, переконані педагоги, мала відстояти свій колектив і прийняти вчителів-пенсіонерів назад на роботу. Але не зробила цього і сама пішла, адже в неї також закінчився договір.
Що кажуть у Гуманітарному відділі?
Якою б не здавалася дивною ситуація зі звільненням вчителів у ліцеї №1, вона такою не є – переконує очільниця Гуманітарного відділу Копичинецької міської ради Рита Бойко.
“Відповідно до Закону «Про освіту» і трудового кодексу, стаття 36, був строковий договір. Він закінчився. Відповідно до строкового договору у квітні були попереджені про звільнення. 31 числа відбулося це звільнення. В результаті чого довели директора до звільнення так само. Вчителі, які не хотіли звільнятися, але на момент попередження про їхнє звільнення вони не заявляли про бажання продовжувати. Тільки у серпні місяці вони про це сказали”, – наголошує Рита Бойко.
Але на той час у закладі уже не було вакансій для вчителів, які звільнилися, пояснює директорка відділу. Адже не було відповідного навантаження. Наприклад, щодо діючих вчителів математики, то у них немає по півтори ставки, якими можна було б, так би мовити, поділитися із вчителями-пенсіонерами.
“Я знаю, що в квітні в них були хвилювання і я приходила, і ми спілкувалися з ними. Ми не знаємо контингенту учнів, скільки піде. У них з’єднався 11 клас <…>, частина дітей виїжджають, приїжджають, йде сильна міграція. І у квітні сказати на 100% скільки буде навантаження ніхто не міг. Тому давали по інваріантній частині тільки в рамках мережі класів мінімумом. Тобто ніхто не розраховав на поділ класів, точніше, на додаткові класи, це паралелі так звані. По мінімуму брали навантаження ті, хто був на безстроковому договорі”, – розповідає Рита Бойко.
З її слів, у ліцеї №2 в Копичинцях деяких педагогів-пенсіонерів звільнили з тих же причин. Тобто у цій ситуації були “всі рівні”.
Але вчителі ліцею №1 у Копичинцях, із якими ми поспілкувались, аж ніяк не почуваються “рівними”. Вони відчувають біль і приниження від того, що для них не знайшлося місця у рідній школі.
Педагоги припускають, їх усунули з роботи спеціально, через їхню позицію, яка десь не співпадає із політикою, зокрема, Гуманітарного відділу. Доводити несправедливість готові у відповідних інстанціях, зокрема, у суді.
Обговорення