Нарешті прийшла весна – пора, що асоціюється з новими починаннями, свіжістю, юністю. Є люди, у чиїй душі весна триває круглий рік. Одна з них – зірка української естради Оксана Пекун.
Сьогодні, напередодні ювілейного концерту в Тернополі, ми маємо унікальну можливість зазирнути за лаштунки творчості цієї непересічної артистки, дізнатися про її натхнення, життєві принципи та плани на майбутнє.
Музичне пробудження і сила голосу
На запитання про момент, коли вона усвідомила, що музика – її покликання, пані Оксана відповідає: «Я народилася ще в радянські часи. І, звичайно ж, найкращою співачкою тоді була Пугачова. І вперше в 6 років, побачивши фільм “Жінка, яка співає”, я закохалася в її творчість. Я співала всі її пісні. Подивившись, який складний її творчий шлях, через що вона пройшла для того, щоб досягнути успіху, мені захотілося теж так», – ділиться пані Оксана.
Ще тоді, в дитинстві, вона відчула силу свого голосу, і використала її на повну.
«Я вже тоді співала, мене тато навчив співати, бабуся моя співала. Я відчула в собі силу голосу. І коли я почала повторювати якісь пісні, які чула в кіно, я бачила, що людям це подобається. Я відчувала, я потрібна, я співала скрізь.
От, і тому, можливо, так і склалося, що я іншого шляху не бачила. А потім мене помітив Ізидор Олексійович Доскоч, це хорова школа ”Зоринка” – одна з найвідоміших шкіл хорових в Україні. І я була першою випускницею цієї школи.
Я співала на всіх заходах і концертах, які відбувалися в Тернополі. А потім вже й Україною ми почали їздити трошки. Коли виходила на сцену, я, звичайно, дуже хвилювалася, але коли я починала співати, я відчувала таку силу голосу, і щось таке в мені відбувалося, і я відчувала, що я роблю це добре і правильно. Я просто відчувала кайф від того, що я роблю, як я співаю!»
« Шалено пишаюся, що я тернополянка… »
Оксана Пекун народилася та виросла у Тернополі. Тут минули її дитячі роки, дитинство, молодість. Про ті часи, вона згадує з безмежною теплотою.
«Моя юність – це були найщасливіші роки. Я вбирала кожен куточок Тернополя: розкішні зелені парки, вулички, старовинний Тернопіль. Наскільки він був старовинним, я розумію, що його дуже сильно знищили під час війни.
Кожна вуличка Тернополя пройдена моїми ніжками. Тому що я бігала зі Східного масиву на Новий світ, іноді пішки в музичну школу.
Старий парк, центр, озеро – це настільки мені близьке. Кожна стежечка – все це пробігано моїми ніжками. Я дуже любила ходити пішки, страшенно любила ходити пішки».
За словами нашої героїні, її рідне місто – найкрасивіше у світі. Оксана Пекун вважає, що Тернопіль має особливу атмосферу, яка формує патріотичні почуття. Вона стверджує, що місто виховує любов до України та її культури.
Пані Пекун розповіла про те, як дитинство проведене в Тернополі, вплинуло на її дочку. За її словами, вона має сильний патріотичний дух. Зокрема, донька пані Оксани принципово спілкується лише українською мовою, навіть у ситуаціях, коли до неї звертаються російською.
«Наскільки Тернопіль вишколив українство. Отаке саме в мені й таке саме в моїй дитині. І такі наші люди.
За це я шалено пишаюся, що я тернополянка. Готуючись до концерту в Тернополі, я просто розумію, що маю показати щось “таке” тернополянам, тому кожного разу, виступаючи перед ними, я готуюся, напевно, не на 100%, а на всі 300%».
Виступи в рідному місті вона порівнює з процедурою рентгену, настільки близькі її стосунки з місцевими шанувальниками.
Співачка прагне щоразу демонструвати нові пісні, хоча її попередній репертуар також користується популярністю. Для цього туру вона підготувала свіжі композиції. Пані Пекун має намір зробити свій концерт у рідному місті найяскравішим у рамках ювілейного туру.
На жаль, не всі дитячі спогади пані Оксани були радісними. Як і тисячі інших дітей, вона зіткнулася з явищем, яке сьогодні ми називаємо булінгом.
«У школі мене хейтили, до 10 класу я була повненька. Але музика мене врятувала… Це було таке моє самолікування. Так, я йду, поплачу, а потім я біжу вже на інше, і переключалося».
Пані Оксана каже, що в житті необхідно вміти «переключатися». На її думку, коли відчуваєш, що застряг на одному місці, варто зайнятися чимось іншим, що приносить задоволення. За її словами, саме цей підхід допоміг їй знайти себе та досягти успіху, адже вона постійно самовдосконалювалася та самостверджувалася.
«Ставте перед собою мету, не звертайте увагу на тих, хто вас ображає, просто робіть, займайтеся улюбленою справою, придумайте собі улюблену справу.І забудьте про образи, забудьте про біль. Треба переступити й іти далі. Хоч скільки всього зараз страшного, життя, по суті, дуже прекрасне, і ви знайдете себе в цьому житті», – наголошує співачка.
Як подолати кризу і знайти натхнення – поради Оксани Пекун
«Якщо в мене щось не вдається, і я, ну, дуже зла, наприклад, на себе саму – то я беруся за домашнє прибирання. Я починаю шафки перебирати, починаю вікна мити, пилососити».
У час війни, в умовах постійної напруги, кожен шукає свій спосіб впоратися з викликами, знайти розраду та відновити сили. Для героїні нашої розповіді таким притулком став її власний сад.
«В мене є дуже хороше заняття. Це моя присадибна ділянка. Я за містом маю будиночок і там є трошки земельки. Коли почалося повномасштабне вторгнення, ми виїхали за місто. І слава Богу, ми не були в Бучі. Але довкола нас були вирви, ми не могли три місяці виїхати звідти, бо всі дороги були зруйновані. Коли я боролася, наприклад, з паростками вишні, які там повиростали, то я його зрубаю і ненависть на того москаля, на тих орків… весь негатив, все в землю. І набираєшся енергії».
У вирі щоденних турбот є одне невичерпне джерело позитиву. Це – щира дитяча усмішка. Оксана Пекун, відома своїм оптимізмом та вмінням знаходити радість у дрібницях, зізнається:
«А ще найкращий позитив для мене – це мій онук Євген. Я просто перетворююся на іншу людину, я з ним стрибаю, скачу, в космосі літаю і танцюю. Це дає теж натхнення. І я якось забуваю за те, що щось відбувається не так».
Для багатьох віра стає тим рятівним колом, що допомагає вистояти у складні моменти, наша героїня не є винятком.
«Я просто беру себе в руки і, знаєте, молитва мені допомагає, я йду в церкву, ну, сповідаюся або просто виговорююся от перед іконою, і це мені допомагає, я просто в Господа підказки прошу, і ви знаєте, він мені підказує».
«Фольк-music» – програма що змінювала життя
«Програма «Фольк-music» перевернула все моє життя. Можна сказати, що я була в двох іпостасях: співачка до 2008 року, а з 2008 року я стала ще й телеведучою. І ця робота так мене поглинула, що я іноді забувала, що я співачка, а була більше ведучою. Тому що я присвятила себе цій роботі, і я зрозуміла, що ми робимо», – зізнається пані Оксана.
Вона каже: проєкт працював як швейцарський годинник. Програма виходила щонеділі на національному телеканалі. збираючи біля екранів мільйони людей. На її команду чекали у кожному селі, закидали студію листами та інформацією. Навіть після призупинення діяльності програми у 2018 році, графік поїздок та відряджень був розписаний на кілька років наперед.
Оксана Пекун каже, коли її команда приїжджала в села, для людей це був «другий Великдень».
«Колективи, які співали пісні по 20–30 років і далі свого районного центру нікуди не виїжджали, а тут до них приїхало телебачення з Києва, а потім це телебачення знімало про них сюжет, розповідало, як вони живуть, заходило до них у хати, показувало, чим вони займаються. Розповідали про край, історію, легенди, цікаві моменти. А потім ще цей колектив їхав до Києва, знімався, його пісню переспівував сучасний колектив, наприклад, «Атвинта», Пономарьов, Go A. Усі артисти, які є зараз на естраді, крім зовсім молоді, які там останні чотири роки з’явилися, усі пройшли через наш проєкт».
Програма, яку вела Оксана Пекун, мала високі рейтинги та міжнародне визнання. У 2014 році вона отримала нагороду як найкращий формат на форумі Євробачення, а також була внесена до Книги рекордів України. Команда програми віднайшла та представила глядачам близько півтори тисячі маловідомих українських пісень. В архіві «Фольк-music» залишається ще багато неопублікованих записів. Після тривалої перерви проєкт відновив свою діяльність у форматі YouTube. Оксана Пекун та її команда вважають своєю місією збереження та популяризацію української пісні, особливо в умовах воєнного часу, коли багато творчих колективів припинили своє існування.
Фолк-музика завойовує молодь
«Дуже популярно зараз брати якусь народну пісню і робити кавер-версію. Це добре, тому що народна пісня, вона пройшла вже вікові випробування, тому що вона запам’яталася і вже вона засіла в головах, вона в нас в генетичному коді.
От коли ви чуєте народну пісню, ви зразу скажете: “О, це народна”. А знаєте, як пізнати, що це народна? У неї нема приспіву майже. І слова не можуть ні в якому разі бути сучасними в тій пісні. Вони дуже прості й дуже дохідливі. І вони дуже швидко запам’ятовуються».
Пані Оксана вважає, що сучасні пісні часто мають «оброблений» характер, несучи на собі «наліт» радянської епохи, який вони здобули ще в 50-х–60-х роках минулого століття.
На противагу цьому, старовинні народні пісні, на її думку, зберігають автентичність.
Вона наспівує рядки з пісні: «Піду в аптеку, попрошу яду…»
Пані Оксана каже, ймовірно, пісня була створена у 20-х роках минулого століття і є прикладом тогочасного романсу, що яскраво відображає побут і настрої епохи.
Оксана Пекун, завдяки багаторічному досвіду, стала справжньою експерткою в галузі музичного фольклору. З часом «білих плям» ставало все менше. Не раз траплялося, що пісні, які виконували місцеві колективи, вже були їй відомі, що викликало здивування в музикантів. Тоді Оксана просила принести їй «Талмуд» із записаними піснями.
«Вони мені несуть три зошити, я їх передивляюся, і знаходжу пісню, яка взагалі ніде не звучала. І вони кажуть: “Боже, та ми про неї забули»”, а я кажу: “Бачите, а я знайшла”! Молоді виконавці мають теж так робити. Тоді в них пісня буде дійсно автентична, і ні в кого такої не буде».
Однак пані Оксана наголошує, що недостатньо вдягнути вишиванку і заспівати. Важливо глибоко відчувати та любити українське всередині.
Вона також з сумом зауважує, що деякі люди соромляться виражати свою приналежність до української культури, вважаючи її «сільською».
«Я вважаю, що ми всі пішли з села. Ми всі, ми всі-всі-всі від землі.
Просто кожен хай своє коліно згадає. У всіх є бабусі із сіл. Я люблю їх. Я приїжджаю іноді й просто обіймаю, і стою з ними, і плачу. Тому що я поважаю їхню працю.
Тому що, попри все зараз, хочеться співати. А є навіть такі, які втратили синів своїх на війні. Їм нічого не хочеться, але вони йдуть і співають.
Тому пісня. Українська народна, вона психотерапевт. Я завжди так говорю».
На її думку, пісня здатна лікувати душу: весела – підіймати настрій, а сумна – допомагати пережити біль, вивільняючи негативні емоції.
Співачка наголошує на особливостях виконання народних пісень, які вимагають значного обсягу голосу та правильного дихання й постави. Вона порівнює спів із мантрою, що зцілює і рятує.
Плани на майбутнє та творчі експерименти
На запитання про пошуки нового звучання, Оксана Пекун відповіла: «Я вже про це замислююся, тому що бачу, що музика зараз стала іншою. Це однозначно. Це в кожному поколінні відбувається.
І я вже пережила не одне покоління, і намагаюся завжди бути стильною, сучасною. Але не можна перестрибнути через себе. Хоч я на сцені і літаю, і танцюю. Я розумію, що треба йти в ногу з часом, але й перегинати палицю не можу».
Для Оксани Пекун важливо, щоб її музика була зрозумілою та гармонійною. Шукаючи сучасне звучання, вона зберігає власну мелодику, щоб не втратити зв’язок зі своїми слухачами. Кожну нову композицію вона пропускає через себе, аналізуючи, чи зможе донести її до слухача.
«Мені дуже багато пісень присилають, кажуть: “Заспівайте”!
А я не можу, я її не можу через себе пропустити. Я не можу про це співати, Я не буду жити на сцені. І це я», – зізнається пані Пекун.
Нещодавно артистка представила кавер-версію пісні «Я така ще молода», яка підкорила TikTok.
«Коли ми зробили найсучасніше аранжування, я спочатку його дуже прискіпливо послухала. Думаю: “Чи я зможу взагалі”? А тепер, коли я його слухаю, кажу: “Напевно, я його буду ще й на концерті співати”. Хай люди приходять, слухають і дивляться», – поділилась артистка.
Що мусять знати тернопільські слухачі
«Знаєте, я хочу сказати, що все, що я роблю, я роблю з великою любов’ю. І ті люди, які мене слухають, вони це відчувають. І я роблю це зі щирим, відкритим серцем. Я ніколи не брешу своєму глядачеві. Я от така, як я є.
Якщо подивитися мій TikTok. я там різна. Я можу й сміятися над собою. Я можу якісь приколи робити. Але найголовніше, я роблю це з любов’ю до глядача, до слухача свого.
А найголовніше, тернополянам хочу сказати, що я ніколи не забуду свої корені. У мене пуповина зарита в Тернополі. Я люблю тернополян, люблю тернопільську землю. Я не приховую своїх коренів. Я хочу, щоб тернополяни мене любили теж і не забували, так як я ніколи не забуваю їх».
Марія Дубас
Обговорення