За тиждень Тернопільщина втратила 11 захисників України. Шестеро військовослужбовців тривалий час вважалися зниклими безвісти – від кількох місяців до понад року.
Радіо-телефоніст з Чорткова загинув у новорічну ніч
Петро Іванович Заяць, 1993 року народження, житель Чорткова, трагічно загинув 31 грудня 2025 року поблизу населеного пункту Слов’янка Дніпропетровської області. Він вступив до лав Збройних Сил України ще 17 березня 2021 року. З перших днів повномасштабної війни він сумлінно виконував свій військовий обов’язок, постійно перебував на передовій. Служив радіо-телефоністом.
Петро був доброю, щирою людиною, яка завжди стояла на боці правди. У загиблого залишилися мати, рідна тітка та дядько, дружина, донька, сестра, брат, рідні, близькі та друзі. Зустріч тіла Героя відбулася 5 січня о 12:30 у соборі Верховних апостолів Петра і Павла.
Випускник Тернопільського коледжу з Москалівки
Валентин Олександрович Олійник, 10 червня 2004 року народження, випускник Тернопільського коледжу, зник безвісти 26 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Куп’янськ Харківської області. 2 січня 2026 року, за результатами молекулярно-генетичної експертизи, було офіційно підтверджено його загибель.
Він віддав своє життя за свободу, незалежність і майбутнє України. Світла пам’ять про Героя назавжди залишиться в серцях рідних, побратимів та всієї спільноти коледжу. Прощання з Героєм відбулося 5 січня о 13:30 у селі Москалівка – рідному селі Валентина. Поховання – на кладовищі села Довгалівка.
Військовослужбовець з Довжанки помер у київському госпіталі
Руслан Михайлович Беркита, 1 червня 1977 року народження, уродженець села Довжанка Підгороднянської громади, помер у Київському госпіталі. Траурний кортеж із тілом Героя прибув у громаду 7 січня. Живий коридор пошани формувався о 09:45 від початку села Довжанка. Біля церкви святого Івана Богослова парохи громади відправили молебень. Панахида відбулася о 19:00. 8 січня об 11:00 в селі Домаморич розпочався чин похорону. Поховали Руслана Михайловича у селі Довжанка, звідки він родом.
Четверо воїнів з Тернополя
Міський голова Тернополя Сергій Надал повідомив про загибель чотирьох земляків.
Андрій Михайлович Слободян загинув під час виконання бойового завдання у Донецькій області. Його життя обірвалося на 45-му році. Андрій вважався зниклим безвісти з 31 грудня 2025 року. Він був уродженцем села Перемилів Хоростківської громади, навчався у школі села Перемилів, згодом – у селі Клювинці. Військову освіту здобував у Львові. Проживав у Тернополі, звідки й був призваний до лав Збройних Сил України.
Андрій Михайлович був не лише захисником України, а й надзвичайно уважним і турботливим батьком. У нього залишилася донька Марта – студентка ІІ курсу відділення «Сестринська справа» Чортківського медичного фахового коледжу та випускниця тернопільської ЗОШ №11. Він щиро радів успіхам доньки, брав активну участь у шкільних заходах, підтримував Марту в навчанні, був присутнім у важливі для неї миті. Він не забував рідної школи – приходив на зустрічі з учнями, щиро спілкувався з дітьми, розповідав про свою службу у лавах Національної гвардії України, ділився власним досвідом, виховував у молоді почуття патріотизму, відповідальності та любові до України.
Сергій Миколайович Логвінов помер 5 січня 2026 року внаслідок важкого захворювання, перебуваючи на лікуванні у Тернополі.
Дмитро Степанович Андрусик, уродженець села Колодрібка Заліщицької міської ради, помер 1 січня 2026 року від травм, отриманих під час виконання бойового завдання у Дніпропетровській області. Його пам’ятатимуть як світлу, щиру людину, яка залишила по собі теплий слід у серцях рідних, друзів та всіх, хто його знав. Поховали Дмитра Степановича у Тернополі, де він проживав останнім часом. Чин похорону відбувся 10 січня 2026 року о 11:00 годині.
Павло Мирославович Ящищак, 1 вересня 1990 року народження, уродженець села Млинівці Зборівської громади, помер 5 січня 2026 року під час проходження військової служби. Павло Мирославович із перших днів став на захист України, сумлінно виконуючи свій військовий обов’язок. Він був справжнім патріотом і мужнім воїном.
Механік БПЛА з Великих Загаєць загинув на Донеччині
Сергій Миколайлович Стельмах, уродженець Великих Загаєць Великодедеркальської громади, загинув 2 січня 2026 року в районі населеного пункту Олексієво-Дружківка Краматорського району Донецької області. Солдат був механіком 2 екіпажу безпілотного літального апарату взводу розвідки та коригування РУБпАК І батальйону ТрО військової частини А****. Загиблий разом із сім’єю проживав на Житомирщині. Був призваний на службу по мобілізації у травні 2025 року.
Учасник АТО з Козаччини загинув на Запоріжжі
Іван Йосифович Каськів, 28 лютого 1970 року народження, житель села Козаччина Борщівської територіальної громади, загинув 5 січня 2026 року внаслідок вогневого ураження боєприпасом поблизу н.п. Новомиколаївка Запорізької області. Сержант був учасником АТО. З перших днів повномасштабної війни приєднався до побратимів та продовжив боротьбу.
Він був добрим сином, турботливим чоловіком, батьком, дідусем, вірним другом. Енергійний, дружелюбний, завжди готовий підставити плече допомоги – таким Іван назавжди залишився у пам’яті всіх, хто його знав.
Солдат з Ланівців помер від серцевого нападу
Леонід Зиско з міста Ланівці помер внаслідок серцевого нападу. Лановецька міська рада повідомила про гірку втрату для громади. Про деталі чину похорону не уточнюється.
Розвідник з Гримайлова майже рік вважався зниклим безвісти
Максим Вікторович Ганчин, 10 квітня 2001 року народження, житель селища Гримайлів, загинув 18 червня 2025 року під час стрілецького бою з противником у населеному пункті Оріхово-Василівка Бахмуцького району Донецької області. Молодший сержант був розвідником-номером обслуги розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти.
Максим народився в селищі Гримайлів. Усе його дитинство пройшло на рідній землі. Він був справжнім другом, опорою для рідних. Не шукав кращого життя за кордоном, серцем і духом був вдома, в Україні. Спершу пройшов строкову службу. Та коли почалася війна, не вагаючись, підписав контракт.
З початком повномасштабного вторгнення Максим був на передовій. У березні був у відпустці, не знав, що востаннє приїхав побачити рідних. 18 червня 2025 року пропав безвісті. Підтверджене ДНК – загинув. Юному захиснику було лише 24 роки.
Раніше ми писали про те, що Тернопільщина втратила 12 воїнів за кілька днів.
