Служба для Назара — це не просто робота, а свідомий вибір, зроблений ще у 22 роки. Пройшовши фронт у лавах Збройних Сил, переживши втрату батька та важке поранення, сьогодні він є частиною елітного спецпідрозділу поліції КОРД на Тернопільщині. Для нього перемога — це особиста обіцянка родині та пам’ять про тих, кого забрала війна.
Від «очей» артилерії до командира батареї
Військовий шлях Назара розпочався задовго до великої війни. Службу за контрактом він проходив у складі 44-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола. У дивізіоні артилерійської розвідки Назар був тим, кого називають «очима» гармат: виявлення ворожих координат, РСЗВ та коригування вогню.
У перший день повномасштабного вторгнення його підрозділ зупиняв колони окупантів, що сунули на Київ. Тоді завдяки точним координатам було знищено близько 40 одиниць ворожої техніки. Далі були найгарячіші точки півдня та сходу:
- Запорізький напрямок: Роботине, Оріхів, Мала Токмачка.
- Куп’янщина: Кругляківка, Нова Кругляківка, Богуславка.
Згодом Назар очолив мінометну батарею у складі третього армійського корпусу, де щоденні обстріли та світанки на позиціях стали звичайною буденністю.
Втрата батька та перехід у КОРД
Війна стала для Назара сімейною справою — він воював пліч-о-пліч із батьком, який служив у 10-й гірсько-штурмовій бригаді. Їх розділяла лише сотня кілометрів фронту. Проте одна з ворожих атак із застосуванням хімічної зброї (газу) стала фатальною для батька Назара.
Після цієї трагедії чоловік залишив лави ЗСУ, пообіцявши рідним не повертатися на фронт. Обіцянку він виконав юридично, але серце вимагало продовження боротьби. Вже за два місяці Назар став бійцем спецпідрозділу КОРД. Досвід коригувальника та командира мінометників став його головною перевагою у поліції.
Епічні виїзди та «феєрверк» на 600 кілограмів
У жовтні 2025 року Назар вирушив на свою першу ротацію як спецпризначенець КОРДу на Костянтинівський напрямок. Завдання змінилися: тепер це евакуація, доставка вантажів та груп на позиції під щільним вогнем.
«Мій перший бойовий виїзд був епічним. Ми з побратимом везли 600 кг вибухівки та 200 літрів пального. Будь-який дрон міг влаштувати величезний феєрверк, але ми пройшли тихо», — згадує боєць.
У січні 2026 року, під час рятувальної операції для поранених мінометників, у броньовик Назара влучив ворожий FPV-дрон. Результат — контузія та осколкове поранення руки.
| Показники стану після поранення | Значення |
| Артеріальний тиск на стабпункті | 200/110 |
| Діагноз | Контузія, осколкове поранення руки |
| Термін відновлення | Січень-лютий 2026 року |
| Статус на сьогодні | Повернувся у стрій |
Сила в родині
Попри шрами та контузії, Назар знайшов своє щастя саме завдяки війні. Зі своєю дружиною Єлизаветою він познайомився у 2022 році в госпіталі Запоріжжя, де вона працювала медиком. Сьогодні саме сила дружини та маленька донечка Емілія є його головним якорем.
Після лікування Назар знову у строю. Він бере участь у спецопераціях на Тернопільщині та готується до нових викликів. Війна не зламала його дух, а лише загартувала рішучість стояти за майбутнє своєї родини та країни.
