Від самого початку процесу надання Томосу українській православній церкві не вщухали гнівні заяви російського духовенства. Із Росії лякали розколом країни внаслідок набуття автокефалії, а Московський патріархат погрожував акціями «громадянської непокори» та вимагав від екзархів Вселенського патріарха залишити Київ. Зрештою, відновлення незалежності українського православ’я змусило очільника РПЦ Кирила розірвати відносини із Вселенським патріархатом. Чому російське духовенство відкинуло дипломатичне вирішення ситуації та пішло на конфлікт із материнською церквою, дізнавався Центр громадського моніторингу та контролю.
Об’єднання заради незалежності
Історичне рішення Вселенського патріархату від 11 жовтня разом із наданням
Томосу скасувало юрисдикцію РПЦ над українською єпархією. Нині Україна перебуває на завершальному етапі формування власної незалежної церкви: священики, які звернулися до Константинополя з проханням надати Томос, готуються до об’єднавчого Собору. Саме під час цього зібрання українське духовенство обере предстоятеля, який і отримає від Вселенського патріарха Варфоломія указ про автономію.
Примітно, що у Соборі мають взяти участь ієрархи УПЦ КП і Української автокефальної православної церкви, а також низка священиків Московського патріархату, які поставили підпис під зверненням щодо надання автокефалії. Подію планують провести до кінця листопада.
Із появою єдиної і канонічно визнаної помісної церкви Московський патріархат
втратить право називатися «Українською православною церквою».
Розкольники з Москви
Російські церковники, втративши величезну територію впливу, не забарилися із
реакцією: за кілька днів після рішення Синоду Вселенського патріархату вони оголосили зухвалу заяву про розрив відносин із Константинополем – материнською церквою. А рішення щодо автокефалії назвали «беззаконними і канонічно нікчемними».
«Вони уже як останній засіб впливу застосували формулу Євхаристичного розриву між церквами. Це означає, що ім’я патріарха Варфоломія не буде згадуватися в богослужіннях московської церкви. Що зрештою заборонено. Бо чітко вказано, що вони повинні це робити», – пояснив релігієзнавець Олександр Саган.
У Константинополі, своєю чергою, відреагували на такий крок Москви заявою про
те, що РПЦ має зректися автокефалії, якщо ставить під сумнів першість селенського
патріарха.
«Тут на світовому рівні суддею чи арбітром є Константинополь і ніхто інший», –
наголосив архієрей Константинопольської церкви, архієпископ Тельміський Іов. Водночас у Константинопольському патріархаті заявили, що Вселенський престол не збирається розривати відносини із РПЦ і сподівається на її єднання із материнською церквою. Услід за своїми кураторами демарш вчинила й УПЦ МП, скасувавши чи не в останній момент ініційовану Президентом Петром Порошенком зустріч щодо Томосу.
Зрештою, глава держави пізніше таки зустрівся із представниками Московського
патріархату, які підтримують створення єдиної церкви: вони заявили про шалений тиск на них з боку Москви.
Експерти доволі різкі в оцінці майбутніх перспектив РПЦ і зазначають, що,
розірвавши відносини із Константинополем, вона стала на шлях самоізоляції від світового православ’я та поступового перетворення на розкольника. А дипломатичний крах з українським питанням, на думку фахівців, може призвести до втрат нею єпархій у Білорусі та Молдові.
Стратегічна поразка Кремля
Ще 2007 року очільник Кремля Володимир Путін заявив, що російську державність та безпеку «зміцнюють православ’я та ядерна зброя», прямо вказавши на чільне місце, яке займає церква в його курсі управління. Через діяльність Московського патріархату, зокрема, Україна тривалий час лишалася зоною впливу російської політики, зауважують журналісти-міжнародники. Тож істеричну реакцію РПЦ на українську автокефалію вони пояснюють раптовим усвідомленням помилковості дій щодо відносин з Україною: Кремль досі був впевнений у міцних позиціях Московського патріархату. Про те, що Томос є важливим не лише для церковної сфери, а й загалом для держави, стало зрозуміло на етапі перемовин про автокефалію, до яких разом із українським духовенством долучилися й високопосадовці. Так, Президент Петро Порошенко визначив повернення незалежності православ’ю в Україні питанням національної безпеки.
«Хіба це нормально, коли в Кремлі збирається рада безпеки Росії під головуванням
Путіна з одним питанням на порядку денному – як захистити РПЦ в Україні? – сказав глава держави. – Вам тут нема що робити. Нема що робити вашій церкві, нема що робити вашим збройним силам, нема що робити вашому озброєнню. Додому, в Росію».
Політичне значення незалежної церкви розуміють і в Константинополі. Архієпископ Іов у розмові із журналістами заявив, що автокефалія української церкви потрібна для відмежування від ворога, який прийшов із війною на Схід України. «Саме через цей конфлікт православні віряни в Україні і українська держава просили автокефалію, щоб Православна церква в Україні була незалежна від впливу чужої, ворожої держави», – сказав він.
Політичні оглядачі наголошують, що для Путіна поступки щодо України у питанні церкви засвідчили стратегічну поразку у протистоянні з цивілізованим світом: разом із «канонічною територією» РПЦ російський президент втрачає і паству, готову молитися за російську армію та підтримувати «русский мир».
Матеріал Центру громадського моніторингу та контролю
