В українському суспільстві активно обговорюють питання передачі росії засудженого в Україні митрополита Тульчинського і Брацлавського УПЦ (МП) Іонафана (Єлецького). Його обміняли на полонених українських військових. Але як відбулась процедура обміну та на яких підставах?
Прецедент. Як стало можливим передати засудженого в Україні ієрарха УПЦ (МП) Росії
Згідно інформації СБУ, під час розслідування діяльності єпархії Єлецького було знайдено численні докази його причетності до розповсюдження проросійської пропаганди та підтримки агресії РФ проти України. Зокрема, це стосувалося поширення листівок із зображенням прапора РФ, карт із окупованим Кримом та так званим «ДНР/ЛНР».
Такі дії передбачають кримінальну відповідальність за державну зраду та діяльність на користь агресора-держави. В суді Єлецький частково визнав провину, хоча заперечував авторство пропаганди.
Незважаючи на це, факти свідчать про його тісні зв’язки з РПЦ та співпрацю з російськими спецслужбами. Саме тому обмін став можливим лише на умовах закону про обмін військовополоненими – для звільнення українських захисників. Тобто Єлецьких, аби отримати статус військовополоненого, мав визнати факт своєї роботи на ворога.
Хоч Єлецький спочатку відмовлявся від такої процедури, зрештою він погодився задля виїзду до РФ. Це дало змогу здійснити обмін та допомогти звільнити українських військовослужбовців.
Таким чином, попри спроби заперечення, юридична кваліфікація діянь та наявні факти дозволили здійснити обмін Єлецького лише у рамках закону про обмін полоненими.
День обміну. Деталі
Митрополита Тульчинського і Брацлавського Української православної церкви Московського патріархату Іонафана Єлецьких, якого засудили в Україні, у суботу вранці доставили до кордону з Білоруссю, де його передали представникам Росії.
Про це повідомили джерела LB.ua.
На кордоні Іонафана зустрічав священнослужитель РПЦ Микола Балашов.
За словами джерел, цінність Єлецьких полягає у тому, що він пішов по обміну на декількох військовополонених українських захисників, котрі утримувалися в Росії. Також митрополита конкретно хотіла забрати російська сторона. Зокрема, від патріарха Російської православної церкви Кіріла Гундяєва надійшло офіційне звернення.
Тим часом 23 червня з’явилося відео богослужіння зі Свято-Духівського собору РПЦ в Мінську, на службі був присутній Іонафан. 25 червня у Москві, Патріаршій резиденції в Даниловому монастирі, його зустрів Патріарх РПЦ.
Отже, митрополит Іонафан поїхав у країну-агресорку у результаті обміну військовополоненими.
Між іншим, в УПЦ (в єдності з МП) про обмін її ж митрополита Іонафана – ані пари з уст. Останні згадки про цього діяча на офіційному сайті були кілька місяців тому, звертає увагу Главком. Перша стосувалася його критичного стану здоров’я (як тепер бачимо, не настільки, аби вирушити Росії). Друга – привітання від предстоятеля Онуфрія із 35-літтям архієрейської хіротонії (таїнство висвячення у священнослужителі).
Це повідомлення датоване 23 квітням 2024 року. Далі ж про пригоди осудженого ієрарха та про його видачу Росії – ні слова. Схоже, ця мовчанка УПЦ (МП), яка затято заперечує свій зв’язок з РПЦ, є найдієвішим способом, щоб уникати зайвого галасу і запитань від своїх же вірян.
Хто такий митрополит УПЦ (МП) Іонафан. Коротко
Митрополит Тульчинський і Брацлавський УПЦ МП Іонафан – непересічна фігура у церковному житті України та Росії. У 70-роках минулого століття Анатолій Єлецьких навчався у Ленінградській духовній семінарії та Ленінградській духовній академії, ректором яких у той період був теперішній очільник РПЦ Кирило Гундяєв. Саме Кирило 1978 року висвятив Єлецьких в ієромонаха. По закінченню навчання Іонафан кілька років викладав церковні співи в семінарії та в регентському класі, був регентом хору ленінградських духовних шкіл, нагадує LB.ua.
У жовтні 2022 року СБУ під час обшуків Тульчинської єпархії УПЦ МП натрапили на низку пропагандистських листівок: “Власти Росии” із зображенням прапора РФ (12 штук); “Указ президента Росії про приєднання АР Крим до РФ” із зображеннями карти України де АР Крим відмічено територією РФ (11 штук); “Донбасс – Россия” (вісім штук); “Історія АР Криму з древніх часів”, де він зазначається територією РФ (11 штук), а також листи (ксерокопії) Московського патріарха від 6 жовтня 2022 року з вимогою молитися за президента РФ (п’ять штук). Найцікавішою знахідкою, віднайдену спецслужбою у приміщенні єпархії, можна вважати твір “Гимн-молитва за Россию” з нотами, виданого у Москві 2015 року Автором слів вказано… владику Іонафана (Єлецьких).
Вилучені буклети також лягли в основу обвинувачення. Натомість у суді митрополит Іонафан відхрестився від усього і заявив, що проросійські листівки він не виготовляв, вперше їх побачив під час обшуків.
Разом із тим, обвинувачений ієрарх таки визнав, що в нього була інструкція для зашифрованого спілкування із абонентами Росії. Він розповів, що її дав “товариш з РФ”, але імені його владика не пригадує.
У серпні минулого року Іонафана засудили до 5 років тюрми. Перед цим, у січні, президент призупинив його громадянство.
10 квітня 2024 року Об’єднаний центр з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при СБУ включив митрополита до списків на обмін полоненими.
18 червня 2024 року апеляційний суд залишив без змін вирок суду першої інстанції, яким Єлецьких було призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Також повідомлялося, що він відмовився від обміну, бо не вважає себе військовополоненим, хоча нещодавно сам написав відповідну заяву.
Хотів працювати «на благо України». Яку лінію гнув митрополит?
Лінію поведінки обвинуваченого у гріхах проти держави Україна митрополита Іонафана визначив вирок Вінницького міського суду від 7 серпня 2023 року. Згідно з рішенням Феміди, ієрарха з Вінниччини визнано винним за чотирма статтями Кримінального кодексу: ч.2 статті 161 («Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, регіональної належності, релігійних переконань»), ч. 3 статті 436-2 («Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України»), ч. 2 статті 109 («Розповсюдження матеріалів із закликами до насильницької зміни конституційного ладу»), ч. 1 статті 110 («Розповсюдження матеріалів із закликами до зміни меж території та державного кордону України»). Покарання для 75-річного Іонафана – п’ять років позбавлення волі з конфіскацією майна.
А вже 9 серпня 2023 року ієрарх написав листа, у якому дав згоду на обмін себе як військовополоненого до РФ. Уже тоді, як свідчать матеріали справи, митрополитом Тульчинським і Брацлавським УПЦ МП як особливо цінним персонажем цікавилася російська сторона, нагадує Главком.
Хто ж міг уособлювати цю «російську сторону»? Можливо, це збіг, але саме 9 серпня 2023 року патріарх РПЦ Кіріл направив звернення до предстоятелів помісних православних церков, низки релігійних діячів та представників міжнародних організацій у зв’язку із засудженням митрополита Іонафана.
Під час розгляду апеляції митрополит Тульчинський і Брацлавський УПЦ МП зустрічався з працівниками Моніторингової місії ООН з прав людини. Подробиці тієї здибанки дуже скупі: повідомлялося лише, що «увагу правозахисників привернув судовий процес проти єрарха УПЦ»…
На початку квітня 2024 року Вінницька обласна прокуратура попросила суд змінити митрополиту Іонафану запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту. Причина – уповноважений орган з питань обміну військовополоненими почав готувати священнослужителя на обмін до РФ. Проте прокурору довелося відмовитися від свого клопотання, оскільки на той момент ще не було всіх документів щодо передачі церковника. Прикметно: тоді у судовому засіданні ані захисники, ані обвинувачений не висловили жодних заперечень.
У середині червня, за шість днів до остаточного рішення апеляційного суду у справі Іонафана, раптово все перегралося. Прокурор знову прийшов до суду з клопотанням про дозвіл відпустити митрополита УПЦ МП, якого готують до обміну. Натомість у позу тепер стали адвокат і обвинувачений. За словами митрополита Тульчинського і Брацлавського УПЦ МП, він проти передачі російській стороні у статусі військовополоненого, оскільки таким себе не вважав. При цьому визнав: у квітні 2024 року власноручно написав заяву про передачу на обмін, але нині вже передумав. І надав суду нову заяву, в якій він заперечував щодо свого обміну у статусі військовополоненого.
Захисник обвинуваченого підтримав клієнта. Зазначив, що його підзахисний не має статусу військовополоненого, є діючим митрополитом і повноваження свої не складав. Звернув увагу на те, що надана прокурором заява Іонафана про обмін була відібрана в той час, коли церковник перебував на лікуванні в кардіоцентрі. Водночас, зі слів захисника, митрополит вини не визнає і «хоче далі працювати на благо України».
Прогнозовано, що Феміда залишила без розгляду таке клопотання, бо не було консенсусу між учасниками справи. І додала: якщо з’являться підстави, зокрема, надання суду відповідних матеріалів та заяви обвинуваченого, повторно розгляне клопотання.
Тим часом 18 червня 2024 року Вінницький апеляційний суд залишив без змін вирок суду першої інстанції щодо митрополита Іонафана.
І вже у Вінницькому міському суді 19 червня, наступного дня після набрання чинності вироку апеляції, суд відкрив шлях для обміну митрополита Іонафана. Сам текст ухвали засекречено. Причина – засідання відбувалося у закритому режимі (за наполяганням когось з учасників процесу).
Ухвалу апеляції від 18 червня можна оскаржити протягом трьох місяців.
Досі в Україні жоден державний орган не прокоментував непересічну подію з вивезенням засудженого митрополита до країни-агресорки. І лише на прохання «Главкома» пресслужба Вінницької обласної прокуратури повідомила: 11 квітня 2024 року митрополит Іонафан звернувся до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими із заявою про обмін як військовополоненого. 10 червня заява церковника була розглянута, і Координаційний штаб ухвалив рішення про його обмін.
Окремо прокуратура відмовилася коментувати, що чекатиме на засудженого митрополита, якщо він через якийсь час повернеться з Росії до України: його арештують і посадять до в’язниці? «Прокурори не можуть коментувати можливі потенційні варіанти розвитку подій. Органи прокуратури діятимуть у такому разі, відповідно до вимог чинного на той момент законодавства», – поінформували у Вінницькій обласній прокуратурі.
Адвокат: «Полегшили долю митрополита і полонених військовослужбовців ЗСУ»
У коментарі «Главкому» адвокат митрополита Ігор Чудовський зазначив, що митрополита Іонафана звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку з обміном. При цьому засуджений має бажання оскаржити вирок у Верховному суді.
«Відбування покарання для хворого на серце митрополита було тотожно смертній карі. Захист зробив усе можливе, щоб полегшити долю літньої хворої людини та військовослужбовців ЗСУ які перебували у полоні», – пояснив захисник.
Адвокат Чудовський зауважив: перша пропозиція про обмін Іонафана надійшла від СБУ після вироку суду першої інстанції. Наскільки така заява є правдоподібною, редакції не вдалося з’ясувати, оскільки спецслужба не коментує цю ситуацію.
Хто наступний піде стежкою Іонафана?
41 релігійний діяч у Реєстрі Zрадників Руху ЧЕСНО. І 40 із них – представники УПЦ (в єдності з МП), яка фактично є частиною російської православної церкви на території України.
16 мають офіційні підозри від правоохоронних органів, 21 діяч внесений до санкційних списків або позбавлений громадянства. Як правило, підставою для внесення їх до реєстру та вручення підозр є виправдання збройної агресії РФ проти України та розпалювання міжрелігійної ворожнечі.
Факт обміну засудженого митрополита Іонафана показує, що Україна готова й надалі здійснювати подібні кроки для порятунку життів захисників держави.
Проте це не означає автоматичного звільнення й інших релігійних діячів, що мають підозри чи обвинувачення в проросійській діяльності.
Кожен випадок буде розглядатися індивідуально, виходячи із доведеності їхньої провини. Разом з тим, виїзд такої кількості ієрархів, які роками укріплювали впливи РПЦ в Україні, означатиме втрату цієї мережі для Росії.
Без скандальної проросійської верхівки УПЦ(МП) матиме змогу налагодити конструктивні контакти з ПЦУ та Константинополем. Однак РПЦ, ймовірно, спробує будь-якими способами залишити своїх агентів в Україні, щоб не втрачати вплив.
