Обійшовши декларовані прозорість призначень і необхідність проведення відкритих конкурсів на посади, єдиною областю, де президент хоча б “для галочки” запропонував мешканцям вибір, стала Львівська. Та сама, яка на президентських виборах не дала йому більшості голосів, інформує “Українська правда”. В інших же регіонах Зеленський пішов давно уторованим шляхом.
В середу кандидатури голів третини областей пройшли погодження на уряді. Через небажання публічно обговорювати запропоновані кандидатури на засіданні Кабміну навіть виникла суперечка між міністрами. Однак зрештою уряд в закритому режимі таки схвалив вибір Зеленського.
Частина кандидатур викликала шквал невдоволення у соцмережах, а через можливе призначення головою Одещини людини з сумнівними зв’язками перед тамтешньою ОДА вже зібрався протест. І це ще навіть до появи президентського указу.
Чимало питань виникло і щодо інших кандидатур, серед яких підприємець-кондитер, екс-“регіонал”, почесний консул Австрії та одногрупник глави партії Зеленського.
Побоювання викликають і факти з біографії деяких кандидатів, що вказують на зв’язок з Росією або з окупованими територіями.
Незважаючи на критику, в Офісі президента запевняють, що “ці люди пройшли жорсткий відбір та довели свою здатність вирішувати завдання”, а якщо не підтвердять свою компетентність конкретними результатами – їм “швидко знайдуть заміну”.
“Українська правда” розповідає, хто ті люди, які з подачі президента, будуть керувати областями.
Павло Кириленко, глава Донецької області
33 роки, прокурор
Народився у 1986 році на Донеччині.
2008 року завершив навчання у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за спеціальністю “Правознавство”. Працював в органах прокуратури Донеччини, Криму та Генеральній прокуратурі.
У вересні 2017 року генпрокурор Юрій Луценко призначив Кириленка військовим прокурором Ужгородського гарнізону Західного регіону.
Одружений, має двох дітей. Родина мешкає в Ужгороді. Дружина Алла Кириленко працює в управлінні праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради.
Кириленки декларують досить скромні статки.
У власності дружини є нерухомість, однак вся вона розташована в окупованій Горлівці. Родина орендує квартиру у дружини власника ужгородських супермаркетів.
Згідно з декларацією, подружжя платить за житло на 89,9 квадратних метрів 11 тисяч гривень на рік, тобто близько 917 гривень на місяць.
При цьому на сайтах з оренди нерухомості найдешевші пропозиції на ужгородські квартири схожого розміру стартують від 6,5 тисяч на місяць, а в середньому за житло просять 8-11 тисяч.
Минулого року прокурору Кириленку також видали службову квартиру у Львові.
Прокурор задекларував 300 тисяч гривень готівкою. Минулого року на посаді прокурора він заробив 450 тисяч гривень. У 2017 році він купив BMW 528i 2015 року за 393,5 тисячі гривень. Інших цінностей подружжя не має.
У базі “Миротворця” бойовиком так званої “ДНР” значиться чоловік на ім’я Євген Кириленко. Він на два роки старший за прокурора Павла Кириленка, має однакове з ним по батькові та був зареєстрований у тій самій макіївській квартирі, що і Павло.
Судячи з імен та віку людей, які були прописані в цій квартирі, всі вони, ймовірно, є родичами. Євген Кириленко, якого “Миротворець” називає бойовиком, може бути старшим братом прокурора і потенційного губернатора Донеччини.
Батько прокурора є співвласником бізнесу, зареєстрованого в Єнакієвому. Компанія займається виробництвом будівельних металевих конструкцій.
Ігор Бондаренко, глава Закарпатської області
55 років, згідно з біографією – тимчасово безробітний
Народився в Криму в 1964 році. У 1986 році закінчив вище військово-політичне будівельне училище. Вищу освіту здобув у 2005 році в Національній академії державного управління при президентові України.
На сайті президента зазначено, що Бондаренко починав кар’єру військовослужбовцем. Після звільнення внаслідок скорочення ЗСУ на початку 1990-х став приватним підприємцем.
На початку 2000-х почав державну службу, де пройшов шлях від заступника глави Мукачівської райдержадміністрації до директора департаменту Міністерства юстиції.
У біографії Бондаренка, яку показали міністрам, зазначено, що з 2010 року він тимчасово не працює. Закарпатські медіа називають Бондаренка успішним бізнесменом – він є засновником кондитерського дому “Bondarenko” та мережі закарпатських кав’ярень.
В інтернеті немає статей чи новин про його політичні вподобання чи позиції. Відомо лише, що в період 2002-2006 років Бондаренко працював помічникомдепутата з блоку “За Україну”, екс-міністра юстиції Миколи Оніщука.
Замість політичних інтерв’ю в закарпатських медіа легко можна знайти розмови Бондаренка про його бізнес.
Наприклад, видання uzhgorod.in у 2013 році опублікувало велике інтерв’ю з “безробітним підприємцем”, де той критикує телеведучу Ольгу Фреймут та програму “Ревізор” через те, що вони не рекомендували відвідувати його кондитерську.
У своїй декларації Бондаренко вказав дружину та доньку. Йому належить земельна ділянка загальною площею 2159 квадратних метрів, три квартири площею по 103,4, 139,3 та 92,1 квадратних метрів, а також нежитлове приміщення на 15,7 квадратних метрів.
Дружині Бондаренка належить земельна ділянка загальною площею 1400 квадратних метрів, квартира площею 75,3 квадратних метрів, та нежитлове приміщення на 100 квадратних метрів.
У гаражі Бондаренка можна знайти Toyota Camry 2007 року випуску та Mercedes Sprinter 213 CDI 2013 року. Його дружина їздить на Audi A4 2003 року випуску.
У 2018 році Бондаренко отримував роялті від 15 осіб – по 500 гривень кожен. Також Бондаренко отримав майже 44 тисячі гривень від надання майна в оренду. Загалом його дохід склав 51,3 тисяч гривень.
Натомість його дружина минулого року заробила майже мільйон гривень.
Михайло Бно-Айріян, Київська область
35 років, економіст-міжнародник
Народився в Баку (Азербайджан).
Здобув освіту економіста-міжнародника та перекладача з арабської мови у КНУ ім. Шевченка. Також отримав диплом магістра ділового адміністрування з міжнародного нафтогазового бізнесу у Московському державному інституті міжнародних відносин.
Наприкінці минулого року Бно-Айріян оприлюднив у Facebook світлину зі своєї альма-матер – КНУ ім. Шевченка. Він написав, що на прийомі в Інституті міжнародних відносин “зустрів своїх улюблених одногрупників та викладачів”. Серед інших з ним тоді сфотографувався нинішній глава партії “Слуга народу” Дмитро Разумков.
Працює директором з комунікацій та міжнародного співробітництва у “НЕК “Укренерго”.
Має дипломатичний ранг – радник першого класу.
З 2011 по 2013 роки працював третім і другим секретарем Посольства України в Росії, а також у секретаріаті МЗС, де був помічником міністра закордонних справ Костянтина Грищенка та радником його наступника в уряді Миколи Азарова Леоніда Кожари.
В 2013-14 роках Бно-Айріян обіймав посаду радника Грищенка вже як віце-прем’єра з гуманітарних питань. У 2015 році працював у Міністерстві енергетики та вугільної промисловості, де очолював напрямок стратегічного планування та європейської інтеграції.
Минулого року на керівній посаді в “Укренерго” Бно-Айріян заробив 3,4 мільйона гривень. Має дружину і дочку. Володіє квартирою у Львові та земельною ділянкою у Київській області. При цьому подружжя вказує, що живе разом із батьками чиновника у столичній квартирі батька Бно-Айріяна.
З інших цінностей він вказує авторське право на дослідницьку працю “Стратегії енергетичної дипломатії України” вартістю у 54,4 тисячі гривень, а дружина – Range Rover 2011 року, придбаний торік.
Жінка не працює, минулого року її доходи склали лише соціальні та страхові виплати. Має зареєстрований ФОП, основний вид діяльності – агентство з працевлаштування.
На рахунках, готівкою та у дорогоцінних банківських металах подружжя має 785,8 тисяч гривень та 60 тисяч доларів.
Віталій Комарницький, Луганська область
55 років, ректор Луганського університету внутрішніх військ
Комарницький народився в селі Трудолюбівка в Криму.
Правознавець, доктор юридичних наук, свого часу працював в управлінні внутрішніх справ Луганської області. Нині Комарницький є ректором Луганського університету внутрішніх справ імені Дідоренка, який після окупації Росією Луганська спочатку переїхав до Сум, а згодом до Сєвєродонецька.
За часів президентства Віктора Януковича був депутатом Луганської облради від фракції “Партія регіонів”.
У 2012 році у своєму університеті він проводив круглі столи для студентів на тему “патріотичного виховання”. Там молоді розповідали, “як потрібно захищати перемогу Великої Вітчизняної війни”, а сам тодішній депутат Луганської облради висловлювався про те, що Білорусь, Росія і Україна “приречені на возз’єднання”.
У грудні 2014 року на сайті так званого “МВС ЛНР” про Комарницького вийшла велика стаття під назвою “Ректор-втікач”, де бойовики критикують ректора за втечу на підконтрольну українській владі територію. Найцікавіше, що в статті вказано, що впродовж літа 2014 року Комарницький позиціонував себе прибічником ЛНР.
Як повідомляє сайт “The Babel“, у Комарницького двоє синів, які закінчили Луганський університет внутрішніх справ, яким керує їхній батько. Старший син, Максим, працював у Миколаївській прокуратурі, а у 2018 став прокурором Головної військової прокуратури.
Молодший син, Артем, в 2014 році був слідчим головного управління МВС України в Луганській області в Сєвєродонецьку. У липні 2018 року він зареєструвався в Росії як приватний підприємець. При реєстрації Артем Комарницький вказував російське громадянство.
У своїй декларації Комарницький вказав лише свою дружину.
Йому належить будинок та земельна ділянка у Луганську, дружина володіє 50% будівлі центру дозвілля у Луганській області, має право на користування будинком та земельною ділянкою чоловіка, а також володіє двома квартирами у Сєвєродонецьку.
У графі про транспортні засоби Комарницький задекларував авто ВАЗ 21083 1995 року випуску.
За минулий рік Комарницький заробив 542 375 гривень, отримав 127 848 пенсії та 16 910 гривень допомоги як переміщена особа.
Маркіян Мальський, Львівська область
34 роки, юрист
Народився у Львові в родині науковця і дипломата, екс-посла України в Польщі Маркіяна Мальського.
Здобув юридичну освіту в ЛНУ імені І. Франка, Стокгольмському Університеті, Інституті Світової Торгівлі у Швеції та в КНУ імені Шевченка.
14 червня Володимир Зеленський запропонував читачам свого Facebook обговорити кілька кандидатур на посаду голови Львівщини. Серед них був і Мальський, який за кілька днів подякував у мережі за “57% підтримки”. Він заявив, що, якщо його призначать, “Львівська область буде зразковою”.
Мальський працює адвокатом в об’єднанні Arzinger, де очолює Західноукраїнську філію. Керує практиками арбітражу, вирішення спорів та сільского господарства. До цього був юристом в групі міжнародного арбітражу в компанії Freshfields Bruckhaus Deringer в Парижі.
З 2016 року – почесний консул Австрії у Львові. Є позаштатним радником голови Львівської облдержадміністрації з питань зовнішньоекономічної діяльності, а також заступником голови Консультативної ради при прокуратурі Львівської області.
Член правління Української арбітражної асоціації та Координаційної ради регіонального офісу Європейської бізнес-асоціації.
Спеціалізується на наданні юридичної підтримки в інвестиційних проектах (нерухомість, комерційні, корпоративні справи), а також представництві в судових органах України інтересів клієнтів і вирішенні спорів у порядку міжнародного комерційного і інвестиційного арбітражу.
У 2015 році Мальський був одним із переможців конкурсу на посаду начальника фіскальної служби Львівщини, однак відмовився від посади після зустрічі з керівництвом ДФС (відомство тоді очолював Роман Насіров – УП). Своє рішення Мальський пояснив розбіжностями у “баченні розвитку системи фіскальної служби”.
Одружений, виховує двох синів. Його декларація як кандидата на посаду глави ОДА наразі ще не оприлюднена.
У минулому скликанні Верховної Ради був помічником на громадських засадах депутата Михайла Хміля від “Батьківщини”.
Андрейчиков Андрій Олександрович, Одеська область
41 рік, бізнесмен
Народився у Ризі (Латвія).
Дитинство провів у Рибниці (Придністров’я, Молдова). Там же починав свою трудову діяльність слюсарем на Молдовському металургійному заводі.
В 2000 році закінчив економіко-правовий факультет Одеського національного університету імені Мечникова.
Андрейчиков володіє, самостійно чи з партнерами, кількома компаніями.
Зокрема, йому належить ТзОВ “Балкер”, що спеціалізується на металобрухті. За даними YouControl, у 2017 році прибуток фірми різко пішов угору, збільшившись у півтори рази.
Інша компанія, де Андрейчиков значиться серед засновників, – ТОВ “Мисливець–2007”, яке здає житло на короткі терміни, а також може займатися рибальством і аквакультурою. В мережі ця фірма значиться власником хостелу в Кілії на Одещині.
Крім Андрейчикова власниками “Мисливця–2007” є ще 9 осіб. Серед них – колишній депутат Одеської міськради Сергій Кушнір, якого місцеві журналісти називають соратником і “правою рукою” проросійського нардепа-втікача Ігоря Маркова, якого СБУ підозрює у фінансуванні тероризму. Кушнір є главою одеського осередку партії “Родіна”, яку очолював Марков.
Ще один “мисливський” бізнес-партнер – Дмитро Череп. Його у 2015 році засудили за наміри захоплення державної влади в Одеській області, до яких він із товарищем нібито планували долучити бойовиків “Л/ДНР”. Череп пішов на угоду зі слідством, і йому дали 2 роки умовного покарання.
Серед власників хостелу є також Олексій Козаченко – бізнесмен та екс-нардеп від “Нашої України”, який у 2019 році перерахував 3 мільйони на президентську кампанію Володимира Зеленського.
Андрейчиков очолює громадську спілку “Українська асоціація вторинних металів та ресурсів”.
У “Балкері” чоловік минулого року отримав зарплатню у 54 тисячі гривень. Крім того, отримав 3 мільйони доходу від підприємництва та заробив близько 42 тисяч, здаючи майно в оренду, здебільшого, своїй же компанії.
Одружений, має сина. Дружина Олена офіційно ніде не працює, мала ФОП на перекладацьку справу, але нині бізнес ліквідований. Минулого року жінка вказала лише кілька тисяч гривень доходу від надання майна в оренду та 10 тисяч роялті від авторських книг.
Водночас вся нерухомість подружжя належить Олені – це 3 квартири і нежитлове приміщення. В автопарку Андрейчикових – 8 автівок, готівкою вони тримають 1,48 мільйона гривень і 136 тисяч доларів.
Юрій Гусєв, Херсонська область
39 років, екс-заступник міністра оборони, консультант і радник фінансових організацій
Народився у 1979 році у Коростишеві Житомирської області. Закінчив Київський національний економічний університет.
Також у різні роки здобував освіту у Стаффордширському університеті у Великій Британії, Українському вільному університеті у Німеччині, Херсонському державному технічному університеті.
З 1999 року Гусєв працював радником голови Херсонської обладміністрації з питань молодіжної політики.
У 2002 році балотувався до Верховної Ради за списками “Команди Озимого Покоління” колишнього міністра та глави СБУ Валерія Хорошковського.
З 2002 по 2009 року, згідно з біографією Гусєва, “очолював комерційні структури і займався підприємницькою діяльністю”. Після цього працював у Міністерстві економіки, де займався політикою розвитку експорту та інвестиційною й інноваційною політикою.
З 2011 по 2014 рік був директором департаменту національних проектів Держінвестпроекту. В ті часи відомство очолював Владислав Каськів, який прославився мільярдними контрактами з підставними фірмами.
Серед найвідоміших “проектів” цього відомства була, наприклад, угода щодо інвестицій в LNG-термінал в Україні, яку Каськів підписав з лижним інструктором. Щоправда, у біографії Гусєва, яку оприлюднила Адміністрація президента, цей період трудової діяльності чоловіка не вказали.
Гусєв був учасником програми “президентського кадрового резерву” під назвою “Нова еліта нації” при адміністрації Віктора Януковича. Проект був спрямований на залучення фахівців до держслужби.
У 6 скликанні Ради Гусєв був помічником на громадських засадах нардепа від “Наша Україна – Народна самооборона” і майбутнього міністра інформаційної політики Юрія Стеця.
З 2014 по 2016 роки був заступником міністра оборони Степана Полторака.
Ще місяць тому Гусєв збирався балотуватись до Верховної Ради за списком “Слуги народу”. Однак у червні політсила повідомила, що він “змінив свої плани”. До того планував йти до парламенту разом із Мустафою Найемом та іншими у русі “Дій з нами”.
Гусєв був членом громадського об’єднання “Земляцтво Херсонщини”, до якого також входять голова Херсонської облради Владислав Мангер, екс-голова Херсонської облдержадміністрації Андрій Гордєєв та його заступник Євген Рищук, яких активісти та журналісти також пов’язують зі вбивством Катерини Гандзюк.
Після того, як цей факт став публічно відомим, 17 червня Гусєв написав, що вирішив вийти з об’єднання через можливе призначення очільником Херсонщини і виклав фото відповідної заяви.
26 червня, коли в уряді офіційно назвали кандидатів у губернатори, Гусєв знову підкреслив, що залишив “Земляцтво Херсонщини”. Водночас у реєстрі юридичних осіб він все ще значиться керівником організації.
Одружений, має двох дітей. Минулого року заробив 2,6 мільйона гривень. Гусєви є засновниками ГО “Український офіс реформ”, де дружина за минулий рік заробила 26 тисяч гривень.
У власності подружжя кілька квартир, земельна ділянка та садовий будинок у Херсоні. Майже всією нерухомістю вони володіють разом з іноземною громадянкою Веронікою Олександрівною Костилєвою. Один із херсонських чиновників, Юхим Шарф, має дружину-громадянку Росії із таким самим ім’ям.
Грошові активи Гусєвих – близько 327,5 тисяч гривень і 70 тисяч доларів.
Шевченко Ігор Юрійович, Черкаська область
46 років, підприємець
Народився у 1972 році у селі Деньги Черкаської області. Вищу освіту здобув лише у 2014 році в “Одеській юридичній академії”, президентом якої є нардеп з “Опозиційного блоку” Сергій Ківалов.
У своїй біографії, яку в середу представили міністрам, Шевченко вказав, що у 1993 році закінчив Черкаське ПТУ №13, після чого до 1996-го працював кравцем-закрійником чоловічого та жіночого верхнього одягу.
З 2001 до цього часу Шевченко працював приватним підприємцем – займався вантажними перевезеннями.
У свою декларацію він записав дружину, двох доньок та падчерку.
Шевченко володіє житловим будинком та земельною ділянкою в Черкасах, також йому належить 61% нежитлової будівлі у Черкасах загальною площею 731,3 квадратних метрів.
Орендує в Черкасах земельну ділянку площею 2105 квадратних метрів. Його дружині належать дві квартири в Черкасах.
Крім майна в Україні Шевченко задекларував квартиру у Росії, 12,5% земельної ділянки загальною площею 1684 квадратних метрів та 25% у нежитловому приміщенні площею 23,4 квадратних метрів, які теж розташовані у Росії.
Йому також належать 3 вантажні автомобілі, 3 напівпричепи-рефрижератори, два причепи та авто Mercedes Sprinter 2008 року. Дружині Шевченка належать KIA RIO 2016 року та люксовий позашляховик Audi Q7 2017 року випуску.
У декларації Шевченко вказав, що є власником ТОВ “Легкий експорт плюс” та “Hermes – Shevchenko Igor”, що зареєстрована в Італії.
Минулого року він заробив 838 754 гривень та отримав 228 900 гривень доходу від відчуження рухомого майна.
(Соня Лукашова, Роман Кравець)
