Три тижні, 641 кандидат, 14 претендентів на одне крісло, 42 округи – все це про місцеві вибори до Тернопільської міської ради, які можна вважати завершеними. Кампанія була важкою та «стислою», адже часу на те, щоб переконати виборців у своїй бездоганності, було мало, та й аргументів завжди бракувало. Проте всіма правдами чи неправдами вибори відбулися. Рада в новому, скороченому складі (попереднє скликання налічувало 60 депутатів) готова запрацювати, пише “Номер один”.
Мовою цифр
До складу Тернопільської міської ради нового скликання, де працюватимуть 42 депутати, пройшли кандидати від семи політичних партій. Найбільшу підтримку від тернополян отримало ВО “Свобода” – майже 26%. На другому місці «Блок Петра Порошенка “Солідарність” – понад 13%. Об’єднання “Самопоміч” на третьому місці – понад 12%. У “Громадянської позиції” – понад 8% довіри виборців. “Батьківщина” та “Народний контроль” отримали понад 7% кожна. “Радикальна партія” Олега Ляшка здобула більше 5% голосів виборців.
Якщо перевести відсотки у депутати, то ВО «Свобода» отримало 13 мандатів, «Блок Петра Порошенка» та «Самопоміч» – по 7, «Громадянська позиція», «Народний контроль» та «Батьківщина» – по 4, «Радикальна партія» – 3.
Очолить «нову збірну» депутатів старий-новий міський голова – «свободівець» Сергій Надал, який здобув перемогу в першому турі з результатом 60,2%.
Повний список «щасливчиків», звісно, оприлюднюємо, однак існує велика доля імовірності, що деякі прізвища можуть замінити на інші. Адже багато депутатів балотувалися до декількох рад одночасно, а отже, їм зараз потрібно визначитися. До слова, у свої повноваження обранці вступлять після першої сесії, дату якої визначить виборча комісія.
Шах і… пат
Виграти бій, ще не значить виграти війну. Найцікавіше у долі міської ради Тернополя, насправді, ще попереду, адже цілком очевидно, що однозначної більшості, як раніше, немає. Голосування в унісон, яке ми спостерігали впродовж минулої каденції, де більшість мало ВО «Свобода», тепер не пройде. Доведеться домовлятися. З ким і кому? Два ключові питання на порядку денному. Навіть 13 депутатів-«свободівців», які теоретично мали б стати базою для формування більшості міським головою, викликають сумніви.
Як стало відомо журналістам «Номер один», головне кадрове питання стосовно посади секретаря міськради, фактично другої особи в місті, вирішувалось не ВО «Свободою», а безпосередньо міським очільником.
Замість «свободівця» Ігоря Турського, який обіймав дану посаду впродовж останніх п’яти років, на крісло претендує Віктор Шумада – перший у списку «Блоку Петра Порошенка», чиновник ОДА та, що тут приховувати, близький друг Степана Барни.
Власне, останній попередньо і домовлявся з Сергієм Надалом за «жирну» посаду. Натомість Барна пообіцяв меру підтримку «порошенківців» у раді. А це не мало -не багато – 7 депутатів. Можливо, були й інші деталі угоди, але сам факт домовленостей цих двох політичних сил на рівні міста повністю суперечить їх політиці на обласному фронті. Адже згадаймо лише останні сесії Тернопільської облради, де між «Свободою» та діючим головою ОДА пробігла не одна чорна кішка. Та що вже область. На Всеукраїнському рівні ситуація ще гостріша. Фактично вся кампанія ВО «Свобода» була побудова на опозиції до влади і зараз було б абсурдно йти з нею на компроміс.
Та ні для кого не секрет і те, що Сергій Надал достатньо відмежував своє ім’я від політичного бренду і готовий вести діалог з усіма. А що ж сама ВО «Свобода»? Як вона відреагує на «нових друзів» у раді?
Пригадується, ще перед початком кампанії тривали дискусії з приводу того, хто очолить список партії Тягнибока до міської ради Тернополя. За логікою речей, першим мав би стати Надал, однак його кандидатуру підтримували не всі. Частина делегувала «свободівця» Романа Навроцького як лідера міської організації. «Заруба» тривала довго. І, аби уникнути небажаних скандалів перед виборами, очолив список «компромісний» Володимир Стаюра. Якщо, здавалося б, уже тоді така дрібниця стала приводом для конфліктів, то як зараз?
Надал, однозначно, опинився у патовій ситуації. Без «Свободи» формувати більшість практично не реально, а з нею справи підуть не так, як би хотілося.
До речі, великою перевагою минулого скликання був регламент. Не менш важливий елемент впливу, який був орієнтований на максимальні повноваження мера. Тобто більшість важелів та можливостей, які могли би бути в депутатів, зараз є в міського голови та його виконавчого комітету.
Формально тернопільський депутат став більше «кишеньковий». Тому пріоритетне завдання новобранців, і це логічно, добитися змін у регламенті, забрати частину повноважень в мера та виконавчого комітету, перевести все в публічну площину для голосування в сесійному залі. А така перспективна ще менше гріє міського голову, аніж відсутність більшості. Не виключено, що Надал повторить долю мера-сусіда Андрія Садового, який мав за «щастя» побути «маріонеткою» у раді, де більшість була за «Свободою».
Політична релігія
Звісно, від політичного клімату у «Свободі» при міській раді залежать й інші
депутати. Однак у них, як виявилось, і без «націоналізму» проблем вистачає. Приміром, «Батьківщина» досі знаходиться у «підвішеному» стані, адже один з їхніх депутатів може буквально відхреститися від мандата. Мова йде про священика Володимира Гринду, якому церква поставила ультиматум: або політика, або чин. Одне з іншим, на їхню думку, поєднуватись не може, попри те, що, до речі, шановний священик отримав найбільший відсоток підтримки з боку виборців серед нових депутатів від «Батьківщини». Звісно, релігія і політика – може, й речі несумісні, але, за нашою інформацією, причина такої принциповості в іншому. Наступним, хто мав би зайти в раду по рейтингу, у разі, якщо о. Гринда вирішить скласти мандат, є амбітний Михайло Ратушняк. Настільки амбітний, що за нього в УГКЦ телефонували просити деякі народні депутати з Тернопільщини, аби ті «угомонили» свого підлеглого і переконали йти шляхом церкви, а не політики.
– Усім священикам нашої архієпархії заборонено брати участь у виборах в якості кандидатів у світлі рішень керівництва церкви, зокрема Патріарха Святослава. Отець Гринда уже написав заяву про відкликання своєї кандидатури, а її подання було непорозумінням, – кажуть у прес-службі Тернопільсько-Зборівської архієпархії УГКЦ.
Та поки кандидатура Володимира Гринди не перебуває серед тих, хто вибув із перегонів, на сайті ЦВК. А отже – питання досі не вирішено…
Голосували дарма
Передвиборча риторика закінчилась. Тернополяни зробили свій вибір, однак, як виявилось, не всі вони матимуть свого делегованого депутата у міській раді. Новий закон про місцеві вибори акцентований на перемогу не на окрузі (хоч і це важливо), а в середині партії, іншими словами – рейтинг кандидата має бути вищим за рейтинги однопартійців. У зв’язку з тим, деякі округи отримали по два, а то й по три представники, а деякі взагалі жодного. Приміром, округи №40, №9, №6 №14, №32, мають по два депутати у міськраді. А от №4, №7, №10, №12, №13, №18, №19 залишилися без депутатів. Тепер, коли виборець захоче вирішити ту чи іншу проблему, йому доведеться звертись до депутата-сусіда або ж змиритися з тим, що тільки дарма ходив на вибори.
Та жити тернополянам з новими депутатами доведеться і не один рік. Приємно, що усі вони мають вищу освіту. Тож 7 жінок, 35 чоловіків, 2 безробітні, один пенсіонер, священнослужитель та військовий – ось вона, нова Тернопільська міська рада. Колоритна, строката, а головне – неоднозначна. Є надія, що відсутність більшості зробить її продуктивною та пронародною. Чи не так?
