“Як освітянин, хочу сказати, що вчителю краще в рази, коли діти в школі. Це справжні емоції, комунікація, контрольований освітній процес. Але учитель не тільки навчає, але й несе відповідальність за життя і безпеку дітей. Тому, під час повітряної тривоги усі учасники освітнього процесу евакуйовуються в бомбосховище, або тимчасове укриття! Швидко, спокійно, майже рефлекторно беруть усе необхідне (одяг, воду, їжу, ліки…) і відповідними розробленими і відпрацьованими маршрутами спускаються в укриття. До речі, не з класним керівником, який найкраще знає дітей свого класу, а з тим учителем, на уроці якого почули сигнал повітряної тривоги. І з того приміщення, в якому знаходиться клас на момент тривоги. Цей вчитель і заводить дітей до школи після відбою. Тому, класний керівник не завжди володітиме інформацією про вашу дитину під час тривоги”, – написала Лілія Вавринів.
Також поки що залигається незрозумілим, як бути під час перерви? Коли учні на вулиці, в туалеті, в їдальні, бібліотеці, в магазині?!
“Підвал часто може затопити дощовими водами, каналізаційними стоками, там тьмяне освітлення, відповідна температура та стан повітря. І будьмо реалістами! Ніякими коштами ми не зробимо з підвалів абсолютно безпечне приміщення, – зауважила директорка. – Укриття має обмежену площу. Максимальна кількість людей, які одночасно можуть там перебувати, це орієнтовно 300-400 осіб. Школи в Тернополі нараховують біля 1000 дітей в середньому у кожній”.
За словами освітянки варто звернути увагу на кожну дитину, яка перебуватиме у підвалі.
“Чи стресує ваша дитина під час тривоги, при перебуванні в укритті? Чи можете спрогнозувати поведінку своєї дитини в шкільному підвалі протягом години, двох годин? Які потреби виникнуть: «Хочу в туалет, їсти, пити, болить животик, голова, хочу додому…»? Знаю, що батьки найчастіше не можуть дати конкретної відповіді на ці запитання. А поряд з вашою дитиною будуть інші діти та декілька дорослих. У підвалі… під час повітряної тривоги… в умовах війни. В укритті має бути дуже хороша вентиляція! За інших умов, через годину відбуватиметься погіршення самопочуття, запаморочення, втрата свідомості… До речі, хороша вентиляція коштує дуже дорого! А якщо зникає електропостачання? Потрібні генератори. І таких «якщо та потрібно» чимало”, – наголосиал Лілія Вавринів.
Здобуття освіти і перебування дитини в школі, даруйте, це різні процеси.
“Куди подіти дитину, якщо батьки працюють? Розумію, як мама двох дітей! Але не розумію перекладання цієї відповідальності на інших. Здобуття освіти і перебування дитини в школі, даруйте, це різні процеси. За освоєння навчальної програми учнем відповідальні батьки ( закон України Про освіту). Навчати дітей – обов’язок вчителя. Створити безпечні умови для учнів – обов’язок директора школи та власника закладу. Але, створити-це не означає зробити неможливе. І на це потрібен час і кошти. Плюс нові виклики в умовах війни, – підсумувала освітянка. – Тільки змішане навчання, де велика частка-це дистанційна освіта, різні зміни у навчальному закладі та партнерські стосунки батьків і учителів. Без перекладання претензійної відповідальності один на одного. І без емоційного аналізу ситуації, в якій не компетентні. В такий час особливо маємо бути разом”.
