Архієпископ Тернопільсько-Зборівської архієпархії УГКЦ Василій Семенюк розповів Суспільному, що колядував на Різдво навіть тоді, коли це свято забороняли в радянські часи.
Заборонене Різдво
“У восьмому класі, коли заборонили коляду, я зібрав коляду, близько 100 людей. Ми взяли гуцульські музики, ми йшли хата від хати. В хатах, куди пускали, молодь танцювала, колядувала весела. Це була революція. Але ми говорили: “Браття нікому не кажіть, хто це організовував”. Це був 1957 рік”.
Особливе Різдво
Найпам’ятніше свято для архиєпископа було в Дусанові.
“Як я вже був священник, мені запропонували обслуговувати село Дусанів. Це на межі між Івано-Франківською і Львівською областю. Ми приїхали зі старенькою монахинею туди. Сказали, що організували відправу о 12-й годині. І я о пів на дванадцяту пішов до церкви. Я вже не міг зайти, церква була набита повністю”.
“Я зайшов через захристіє, вдягнувся і почалася Свята Літургія. Але тут, коли на “Алилуя” я почав кадити, я вийшов перед іконостасом, дивлюся, а в дверях капітан міліції і чоловік в окулярах. Як я пізніше здогадався, то був перший секретар райкому партії. Вони зайшли в церкву, люди їх оточили, ззаду мали йти кегебісти, люди не пустили їх. Я швидко сказав виключити світло. А я з сестрою, вона позабирала, переодягнувся. Я був у валянках, в плащі. Вона дала мені хустку і я зав’язав хустку. Люди вже знали мій голос і я: “Пропустіть, пропустіть”. І люди мене пропускали. І коли ми дійшли до дверей: “Відкривайте двері”. Двері відкрили і мене натовп виніс із церкви”.
Різдво разом
“До тої події, що ми цього року будемо святкувати Різдво цілим світом, ми готували людей. У нас немає ніякого супротиву, до мене ніхто не звертався. Я питаю священиків, вони кажуть: “Ми раді святкувати”. Раді люди. Це є гарно, що ми всі будемо святкувати з цілим світом народження Ісуса Христа”.
