Недавно на адресу редакції газети «Свобода» надійшов лист під гучною назвою «Золотопотіцька лікарня – крах совісті». Авторами є члени ГО «Громадська рада» Золотопотіцької громади. Активісти писали про давно наболілу тему – закриття у лікарні інфекційного відділення, та відкриття хоспісу. Ось про що йшлося у листі:
«На нараді в Бучацькій районній держадміністрації було запропоновано відкрити хоспіс у Золотопотіцькій районній лікарні як один із модулів програми оздоровлення населення. Це “нововведення” вперто проштовхує керівництво цього медзакладу всупереч інтересам громади та не зважаючи на категоричні заперечення місцевих жителів. Більше того, на численні звернення членів громади і «Громадської ради» до керівників усіх рангів – від Президента й Прем’єр-міністра і до депутатів Верховної та місцевих рад, керівників обласної та районної адміністрацій – відповідь була одна: “Не хочете хоспісу – не буде його. Потребує лікарня фінансування на утримання інфекційного відділення – допоможемо, чим зможемо”.
Факти нехтування інтересів громади особами, які обіймають поважні посади і несуть офіційну відповідальність за закриття інфекційного відділу, є незаперечними. Закриття відділу було здійснено із грубими порушеннями закону та процедури узгодження рішення».
Громадські активісти просили розібратися у цьому питанні та висвітлити його на сторінках нашої газети. Ми вирушили у Золотий Потік, щоби поспілкуватися із членами організації, а також головним лікарем згаданого медичного закладу.
Як з’ясувалося, у громадських активістів накопичилося чимало претензій до керівництва Золотопотіцької лікарні.
«Ми вже не можемо слухати казки про те, що створення хоспісу покращить становище в лікарні. Але навіщо він? Адже у селах важкохворих або дуже стареньких людей не віддають у медзаклади, а лікують удома.
Медзакладу не вистачає грошей, і закрили інфекційне відділення начебто з метою економії. Однак вже виріс борг лікарні за комуналку до 800 тисяч. Доекономились?» – обурюється місцевий житель.
«Громадська рада» запропонувала бухгалтерські послуги, а далі попросила надати фінансові звіти за останні роки. Потрібно було з’ясувати, чи була допущена помилка в розподілі коштів?
Отримати звіти про діяльність фінвідділу не вдалося. Як висловився один поважний лікар: “Хто ви такі, щоб я перед вами звітував?” Тому «Громадській раді» не залишалось нічого іншого, як звернутися до прокуратури та органів правопорядку з вимогою розслідувати фінансову діяльність головного лікаря Понтуса В.А. та фінвідділу лікарні. Результатів слідства поки немає, але насильницький процес організації хоспісу вперто продовжують», – повідомляє активіст.
Також мої співрозмовники кажуть, що мешканці громади глибоко стурбовані ситуацією. Найнагальнішою потребою наразі є термінове відновлення роботи інфекційного відділення, оскільки інфекційні хвороби, зокрема кір, поширюються регіоном, а допомоги хворі отримати не можуть. Тим часом приміщення спеціалізованого інфекційного відділення, у якому мали б надати лікування, комфорт та догляд, стоїть пусткою.
Наша розмова була тривалою. Громадські активісти показували протоколи зібрань, підписи жителів громади. Зрештою, з усім переліком запитань та претензій ми звернулися до головного лікаря медзакладу. Найперше поцікавилися у Василя Андрійовича, навіщо було закривати інфекційне відділення?
«Наведу кілька аргументів. Два роки тому помер лікар-інфекціоніст. Згодом на його місце прийшов інший медик. Однак він мешкав у Бучачі, а робота в цьому відділенні потребує повсякчасного перебування на місці. Адже часто хворим необхідна допомога у вихідні. Згодом громадські активісти запросили нового інфекціоніста – молодого спеціаліста, який щойно закінчив інтернатуру. Досвіду, як такого, у нього ще не було. За якийсь час приїхала комісія з району, з’ясувала, що впродовж трьох місяців лікування пройшли лише 50 людей. А на утримання цього відділу, окрім виплати зарплати, потрібно 900 тисяч гривень. Заробітна плата у медиків інфекційного найвища, порівняно з оплатою праці інших медпрацівників закладу.
Я теж згоден, що у лікарні має бути інфекційне відділення. Однак сьогодні склалася така ситуація, що за ті кошти, що нам скеровують, ми не в змозі його утримувати. Ба, більше того, воно не функціонує належним чином. Кілька разів приїжджали комісії з району і бачили, що у відділенні немає жодного хворого, лише працівники, яким за зміну потрібно платити гроші. Тому й прийняли рішення про закриття», – пояснив Василь Андрійович.
Поцікавилися ми, чи справді на базі колишнього інфекційного він має намір відкрити хоспіс. На що пан Потус, не розуміючи нашого здивування, сказав: «Так! Маю такий намір». Лікар переконаний, що це найкращий спосіб зберегти як відділення, так і лікарню загалом.
«Щоб це приміщення не стояло пусткою, я ініціював створення у ньому хоспісу як філіалу обласної лікарні. Кілька разів спілкувався із головою обласної ради Віктором Овчаруком, керівництвом та депутатами району, народним депутатом Миколою Люшняком. Всі підтримали мою ініціативу. Адже такий заклад вкрай необхідний. Повірте, охочих відкрити у своєму медзакладі таке відділення є дуже багато. Адже на це держава скеровує чимало коштів. Ми першими запропонували. До цього добре підготувалися. Найперше, склали перелік людей, котрим необхідний хоспіс. Підготували кошторис. Радилися з багатьма спеціалістами. Нардеп Микола Люшняк пообіцяв, що допоможе з ремонтом. Усю зібрану документацію подали на розгляд комісії Тернопільської обласної ради. А місцеві активісти поїхали до голови облради з запевненнями, що ні вони, ні громада не хочуть хоспісу. Тож Віктор Вікторович поки зупинив цей процес. На жодній із наступних сесій це питання не виносили на порядок денний», – продовжує розповідь Василь Андрійович.
Головний лікар переконує, що відкриття хоспісу в лікарні сприяло б вирішенню чималої кількості проблем. Передусім, надавали б кваліфіковану медичну допомогу людям з інвалідністю першої групи, яких лише в Бучацькому районі налічується більше двохсот. Створили б 15 робочих місць. Податки надходили б у бюджет громади.
Також Василь Андрійович розповів, що наразі в лікарні планується розширення реабілітаційного відділення. Воно буде філіалом Тернопільської обласної лікарні. Якщо вдасться виграти конкурс, отримати кошти і закупити необхідне обладнання, то це буде вагомим чинником для покращення функціонування лікарні.
Ось так кожна зі сторін дбає про людей, домагається справедливості. Єдиний вихід у цій ситуації – сісти за стіл переговорів та спільними зусиллями забезпечити належний рівень діяльності лікарні та покращувати життя у Золотопотіцькій громаді.
Зоряна ДЕРКАЧ
