На Євромайдані створили “Народний госпіталь” з дефібриляторами і навіть кисневою станцією. Фото
Про це розповів Роман Зінченко на своїй сторінці у ФейсбуціН
Тепер “народна лікарня” має все, що необхідно для надання допомоги широго профілю.
Зокрема, дефібрилятори та операційні безтіньові лампи, електрокардіографи та пульсоксиметри, киснева станція та апарат штучної вентиляції легенів, каталки для пацієнтів та штативи для крапельниць, стерилізатор та стерилізаційні 
розчини, балістичні окуляри та бронежилети (ви мабуть пам’ятаєте історію про те, як гумовими кулями розстрілювали медичні хрести на накидках), інфрачервоні обігрівачі UFO та бахіли, більше сотні найменувань медичних препаратів, засоби гігієни і ще багато іншого.
Крім того, “з усієї України від Львова до Харкова, від Чернігова до Одеси і Криму, щоб рятувати і лікувати тих, кому потрібна допомога в містечку свободи у серці Києва”.
“Народний госпіталь” – це децентралізована структура, що забезпечує польові бригади та шпиталі 
обладнанням, матеріалами, інструментами, ліками, засобами захисту, формою та побутовими речами.
До “народного госпіталю” входять лікарня в Жовтневому, медштаби на Грушевського, 1 та на Грушевського, 4, польові бригади, та з вчора – медпункт в УкрДомі, а також Червоний хрест.
Поява цієї “лікарні” – ще один приклад неймовірної самоорганізації українців і волонтери зараз кажуть, що “немає точки відліку “все почалося”. Просто кілька активістів Євромайдану випадково зустрілись в аптеці.
“У середу, коли почалася стрілянина і жертви на Грушевського ми домовилися з моїми 3 друзями відкрити твіттер і яндекс гаманець для прийому грошей для збору грошей на ліки на Майдан, зробили перші пару публікацій на Facebook”, – пригадує одна з активісток Дарія Крікунова.
“І відразу не чекаючи поїхали в аптеку щоб закуповувати за списком з Фейсбук медикаменти. Поки ми стояли і виносили ящиками аптеку, в чергу за нами став Роман Зінченко. Ми розговорилися, обмінялися телефонами – це був перший чоловік з нашої тепер уже тісної компанії”, – каже Даша.
По суті проект спільними зусиллями запустили крім Дарії ще Роман Зінченко, Олександра Дубічева, Антоніна Юрченко та Анастасія Полінкова.
“Для мене особисто все почалося 1 грудня, коли я попросила у своїх російських друзів грошей на двадцятилітровий електрочайник для майдану. Сьогодні, 29 січня, я почала формувати повний звіт за останній час, і виявила, що мені особисто слали гроші більше 2000 людей з 14 країн світу”, – пригадує Олександра Дубічева, одна з активістів “Народного госпіталю”.
“Моє найменше надходження становило 17 грн. З терміналу маленького містечка Донецької, що характерно, області. Найбільше з тих, про які я взагалі можу говорити, мені в Жовтневий палац приніс знайомий власник інвестиційного фонду. Цього внеску вистачило на дефібрилятор, кардиограф і кисневу станцію”, – розповідає Дубічева.
“Є люди, які на “поверхні” – це координатори. А є десятки людей, яких я і мої колеги-координатори не знаємо особисто, але вони робили і роблять вагомий внесок у створення госпіталю, і забезпечення його життєдіяльності. Фінансові донори, ті, хто самостійно закуповує ліки, техніку, засоби захисту…”, – коментує Антоніна Юрченко.
Вона додає, що це довіряє на 200% кожному з учасників нашої групи: “Моя довіра абсолютно ірраціональна, адже до минулого неділі я ні з ким не була особисто знайома. Тільки віртуально”.
Волонтерство як порятунок
Її колега по народному госпіталю Саша Дубічева каже, що до 19 січня займалася побутовими потребами Майдану (вантажівки дров, будматеріали і так далі).
“А зайнятися медициною мене змусила тільки внутрішня агресія. Це таке туннелювання емоцій: тобі дуже погано, дуже страшно, і, щоб не нудити і не боятися, стискаєш зуби і йдеш нести добро і робити щастя”, – додає дівчина.
Даша Крікунова каже, що теж “зривається в волонтерство”, “тому що я не можу сидіти і просто читати новини – збожеволію, активність рятує”.
Роман Зінченко підсумовує, що “якщо наша громада виявилася готовою заснувати з нуля медичну установу, профінансувати її спільнокоштом та забезпечити на рівні вищому за більшість районних лікарень (і лікарі кажуть, що скоро вийде на рівень обласної) – то може, ми вже готові до перезаснування республіки”
“Може за госпіталем ми підемо далі – і засновуватимемо школи, університети, структури самоуправління, банки, загони громадського захисту – і ми нарешті зрозуміємо, що наша країна стає такою, як ми її задумали”, – замислюється активіст.
Українська правда. Життя
Обговорення