Мирна акція за чіткі терміни служби для військових відбулась у Тернополі 8 червня. Дружини, матері, діти захисників вийшли з плакатами на вулиці, аби нагадати, що воїнам, які вже третій рік на війні, потрібне відновлення.
“Бо 2 роки на війні… вони там закінчуються. Їм фізично важко, їм морально важко. Тому потрібні ці чіткі терміни служби, і не тільки військовим, а і цивільним, які долучаються до лав оборони, щоб вони розуміли, на які терміни вони йдуть. І тоді буде і більше бажаючих”, – розповідає одна із організаторок мирного пікету у Тернополі Вероніка Заярська.
Акція розпочалась біля так званої “зеленої церкви” у центрі міста. Учасниць акції підтримували перехожі і водії.
“Я прийшла сюди, щоб скорше вернувся мій тато. Він в другий день війни пішов сам. Я його дуже люблю і хочу, щоб він поскорше вернувся до нас”, – розповідає одна з найменших учасниць акції Яна.
“На день народження до мене і до брата він приїжджав на один день, відпрошувався. А на свята його нема”.
Дружина військового Віра прийшла на пікет з донькою Соломією, якій 4 місяці, і Анастасією, їй 8. Каже, старша розуміє, де тато, що може з ним трапитись.
“Вже пішов третій рік, як мій чоловік на «нулі». Майже від самого початку. За цей час він заробив діабет. Ми тут тримаємось, не даємо собі розслабитись, бо діти. Якби не діти, я би вже була біля нього”.
Майже з першого дня такі акції підтримує Тетяна. Зараз чекає чоловіка у відпустку на 10 днів. Була на таких акціях і в Києві. Адже окрім чоловіка служить зять, сват та інші рідні і близькі.
“Я дружина військовослужбовця, який вже понад два із половиною роки в зоні бойових дій. За 2 з половиною роки він вдома був тільки три рази. В нього 5 контузій, проблеми з хребтом, сильні головні болі. Йому не потрібна та відпустка на 15 днів, йому потрібне повноцінне лікування. Не буде чітких термінів служби, не буде мотивації для мобілізації. Ми вимагаємо справедливих термінів служби”.
Галина Палюх прийшла підтримати свого сина військового.
«Я мама. Син воює з 6 березня 2022 року. В нього народився син без нього. Вже скоро буде сину 2 рочки. Він пару разів приїжджав у відпустку. Фізично, він каже, втягнувся, але морально, зізнається, вже не витримує».
8 червня мирний мітинг підтримали близько двадцяти учасників. Галина дивується, чому на такі акції приходить так мало людей, але, переконана, треба продовжувати боротись.
«Якщо ми не будемо робити воно і не зміниться. Я роздруковую оголошення, ходжу по центру, бо я в центрі живу, клею на під’їзди, щоб люди бачили”, – додає Галина Палюх.
Частина учасників зізнаєтся, відвідують такі мітинги вже не вперше, та нічого за цей час не змінилось. Та організатори переконують, зрушення все ж є.
“Наша головна мета – щоб про нас не забували. Результати є. На нас вже звертають увагу, зокрема, народні депутати, а якби взагалі не виходили на вулиці, цього б не було. Була б тільки мобілізація, питання звільнення не було б взагалі”, – пояснює Вероніка Заярська.
Так, вже 10 червня у Києві представниці рідних військових організовують пресконференцію із кваліфікованими лікарями, реабілітологами, психологами та діючими військовими. Щоб донести до влади і суспільства інформацію про те, що через відсутність термінів служби і заміни військових – страждає обороноздатність країни.
