Від середи Тернопільщина втратила 10 захисників України. Шестеро військовослужбовців тривалий час вважалися зниклими безвісти – від кількох місяців до понад року.
Житель Окопів загинув влітку 2024 року
Руслан Юрійович Бевзюк, 1974 року народження, житель села Окопи Мельнице-Подільської територіальної громади, загинув 3 серпня 2024 року під час бойового завдання в районі населеного пункту Новоселівка Перша Донецької області. Солдат вважався зниклим безвісти з серпня 2024 року. Словами важко загоїти в серці болючу рану втрати. Адже смерть найріднішої людини – велике випробування.
Старший солдат зі Збаража загинув на Донеччині
Андрій Федак, 1987 року народження, житель Збаража, загинув 26 січня у районі селища Олексієво-Дружківка, що на Донеччині. Старший солдат віддав своє молоде життя за гідне майбутнє кожного. У Героя залишилася мати Ольга Іванівна.
Зустріч траурного кортежу, який рухався через село Чернихівці, відбулася у Сквері Героїв 30 січня о 14 годині. Після спільної молитви колона попрямувала до рідної оселі Андрія на вулицю Гайдамацьку і після панахиди – до церкви Христового Воскресіння, де відслужили парастас. Чин похорону відбувся 31 січня, початок об 11 годині.
Житель Городища загинув на Запоріжжі
Василь Ігорович Мілян, 01.02.1984 року народження, житель села Городище Козівської селищної ради, загинув 28 січня в районі населеного пункту Воздвижівка Запорізької області. Старший солдат віддав життя, захищаючи Україну.
Житель Целіїва загинув на Сумщині
Євген Михайлович Іванків, 02.06.1981 року народження, житель села Целіїв, загинув 10 січня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Павлівка Сумської області. Кортеж із загиблим воїном проїхав 29 січня селами Яблунів і Сухостав, далі в Копичинці, де проїхав вулицями Шевченка та Гусятинською.
Житель Ладичина тривалий час вважався зниклим безвісти
Михайло Віталійович Ониськів, житель Ладичинського старостинського округу, загинув, виконуючи бойове завдання, захищаючи територіальну цілісність і суверенітет України від російської агресії. Він до кінця залишився вірним військовій присязі, своєму народові та Батьківщині.
Довгий час Михайло вважався зниклим безвісти. Увесь цій час рідні, близькі, друзі та вся громада жили надією і вірою, що він живий, що повернеться додому, що ми ще побачимо його серед нас. Ми молилися, чекали й до останнього сподівалися на диво. На жаль, правда виявилася надто важкою і болючою.
Житель Лосяча загинув на Курському напрямку
Микола Миколайович Боднарчук, 17 грудня 1979 року народження, житель села Лосяч Скало-Подільської селищної ради, зник безвісти 6 січня 2025 року на Курському напрямку, де служив у 41 ОМБр з 2024 року. Такий довгий рік тривог для дружини, батьків, рідних, час сподівань і надій. За цей час не стало тата.
Після закінчення школи у рідному селі Микола здобував фах у Гусятинському політехнікумі Тернопільського державного технічного університету. Створив сім’ю. Вибудовував плани на майбутнє. Радів життю, втішався двома дітками. Свідомо став на захист України від російського агресора. Микола Боднарчук повертається до вже рідного йому Львова, сім’ї, друзів назавжди.
28 січня відбувся парастас о 19 годині у церкві Святих Ольги та Володимира у Львові. Прощання відбулося 29 січня у Гарнізонному храмі Львова об 11 годині (вулиця Театральна, 1), поховання на Пагорбі Слави (вулиця Пасічна, 27) – о 12 годині.
Двадцятидворічний офіцер з Теребовлі підірвався на міні
Петро Олегович Сковронський, 10.08.2003 року народження, мешканець Теребовлі, випускник Дружбівської школи, загинув 22 січня 2026 року під час виконання бойового завдання внаслідок детонування протитанкової міни в місті Барвінкове Харківської області.
Змалечку Петро мріяв стати військовим і свідомо обрав шлях служіння Україні. Для втілення своєї мрії після закінчення 9 класу вступив на навчання в Львівський ліцей імені Героїв Крут, а згодом – Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Петро Сковронський був кадровим військовим, обіймав посаду начальника інженерної служби, старший лейтенант. На військову службу за контрактом був призваний 06.08.2025 року. Вірний присязі та своєму покликанню, він до останнього подиху залишався відданим захисником української держави.
Героя зустрічали 29 січня на перехресті біля греко-католицької церкви під проникливі акорди патріотичної пісні «Українське сонце» гурту Kozak System. Люди ставали навколішки, тремтів вогонь у лампадках, а сльози котилися по щоках. Адже 22 роки – це ще ціле життя попереду: мрії, плани, надії. Та жорстока війна безжально обірвала все – і життя, і нездійснені мрії.
29 січня о 18:00 відбувся парастас за загиблим військовослужбовцем за адресою місто Теребовля, вулиця Т.Шевченка, греко-католицька церква Зіслання Святого Духа (мікрорайон Сади). Чин похорону воїна провели 30 січня о 14:00 за цією ж адресою.
Командир відділення з Довгого загинув влітку 2025 року
Тарас Володимирович Казнодій, 10.03.1990 року народження, уродженець села Долина, мешканець села Довге Теребовлянської міської ради, загинув 20 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини в районі населеного пункту Гришине Покровського району Донецької області. З цього часу він вважався зниклим безвісти. Лише зараз було ідентифіковано особу Тараса Казнодія. Молодший сержант служив командиром відділення артилерійського взводу. Інформацію про зустріч домовини з тілом Героя та час і місце похорону буде повідомлено згодом.
Водій з Літовища загинув у полоні
Володимир Володимирович Федчук, 1970 року народження, житель села Літовище Шумської територіальної громади, загинув 24 січня 2024 року внаслідок авіакатастрофи на території Бєлгородської області росії. Він був мобілізований до лав Збройних сил України з перших днів повномасштабного вторгнення. Самовіддано боронив державу на посаді солдата, водія протитанкового взводу.
З квітня 2022 року захисник перебував у ворожому полоні – серце Героя перестало битися далеко від дому. Лише нещодавно, після проведення необхідних експертиз, загибель захисника була підтверджена офіційно. Про час зустрічі траурного кортежу та чин поховання буде повідомлено додатково.
Житель Тернополя загинув у травні 2024 року
Анатолій Романович Салавага, житель Тернополя, відійшов у вічність на 36-му році життя під час виконання бойового завдання у Донецькій області. Він вважався зниклим безвісти з 18 травня 2024 року. Воїн залишив по собі слід мужності та відваги.
Раніше ми писали про те, що одинадцять воїнів з Тернопільщини загинули від суботи
