На Тернопільщині є село Драгоманівка. Назву йому дав український письменник Іван Франко. Він тричі приїжджав до перших поселенців Степана Гарматія та Петра Білого.
Про це Суспільному розповіла праправнучка Степана Гарматія Марія Качунь-Гарматій. За словами жінки, колись тут були поля, і поміж ними почали селитися люди.
“Оселі будували не вулицею, а осібно. Тому село ніби розсипане поміж городами. Було до сотні жителів. Зараз тут проживає лише п’ятеро сімей. Інші приїжджають тільки посадити город, чи показати внукам їхню малу батьківщину”.
Суспільне ТернопільПраправнучка одного з перших поселенців Марія Качунь-Гарматій
Правнук одного із засновників Драгоманівки Володимир Окрутний розповів, що назву селу теж дав Іван Франко.
“Між першими поселенцями Степаном Гарматієм та Петром Білим виникла суперечка, як назвати село? Петро Білий вирішив дати поселенню своє прізвище, і навіть записав його у польських реєстрових документах. А Гарматій розгнівався, чому той не згадав і його родину? У суперечку втрутився Іван Франко та й каже: “Є такий поважний чоловік у Києві, Михайло Драгоманов, любить Україну, вболіває за її долю і культуру. Назвіть його іменем”. Так і назвали – Драгоманівка”.
Суспільне ТернопільПраправнук одного з перших поселенців Володимир Окрутний
У 1903 році Іван Франко запросив Степана Гарматія та Павла Думку до Полтави на вшанування пам’яті Івана Котляревського. У Володимира Окрутного збереглася копія листа його прапрадіда, у якому той написав, що “…лист Ваш збудив нас до нового життя. Щодо подорожі годжуся з великою охотою, тільки думка: не знаю, бо щось на кишеню хромаю”.
“На жаль, прапрадід до Полтави не потрапив. Цей лист, і цей почерк, яким він був написаний, для мене дуже цінний”, – розповів чоловік.
Суспільне ТернопільФрагмент листа Степана Гарматія до Івана Франка
У Драгоманівці люди займалися сільським господарством, городництвом, садили плодові дерева і ягідники.
“У нас в родині часто згадують випадок, як на городі виріс такий великий гарбуз, що прапрадід возив його на виставку аж до Львова”, – каже Марія Качунь-Гарматій.
“Сто років тому в нашому селі була хата-читальня, працювали драматичний і хоровий гуртки, до нас часто приїжджали письменники. Хочеться, щоби Драгоманівка не стерлася зовсім з карти і з пам’яті людей”, – розповів у проєкті Суспільного “Історії (не) забутих сіл Тернопільщини” Володимир Окрутний.
