Хоча за вікном — календарна зима, а в теплиці Степана та Лесі Попиків зі села Ценів Козівської громади — справжні «тропіки». Тут «прописалися» лимони, апельсини, мандарини, інжир, ківі, манго, папая, кава, ананас, гранат (загалом, понад десяток видів незвичних для краю рослин).
Розпочав справу понад 15 років тому батько Степана — Мирослав Степанович. Він звів теплицю, яка на 1,5 метра вкопана в землю. Власне це допомагає ефективніше зберігати тепло, повідомляє Агротер.
Спочатку ентузіасти займалися квітами та овочами. А згодом вирішили взятися за екзоти. Посадили на пробу по одному кущику, котрі успішно прижилися. Відтоді колекція поступово розширювалася.
«Нам завжди хотілося мати натуральні фрукти, без хімічної обробки. Тому прагнули отримати таку кількість плодів, аби вистачало не лише собі, а й друзям та родичам», — каже невістка Леся.
У споруді закритого ґрунту підтримується температура на рівні +15°C. Це вдається завдяки системі парового опаленню, яка працює на дровах. Відтак насадження почуваються комфортно.
Першим заморським гостем Попиків став лимон. Згадані рослини швидко адаптуються, добре вкорінюються. Тож їх у господарів є найбільше. Дерева виростають заввишки до двох метрів. Особливо тішать плоди. У сорту Київський крупноплідний вони заважують 500−1500 грамів.
Тим часом банани навпаки — карликові (королівські). Поряд достигають апельсини, мандарини, папая, вже є маленькі плоди інжиру.
Пані Леся показує іншу новинку — мураю, яку подекуди називають деревом японських імператорів. Всі її частини — пагони, стебла, листя, квіти — використовуються для лікування. А смачні ягоди з «цитрусовим» відтінком знижують тиск та поліпшують травлення.
Вирощувати зазначені рослини не дуже важко. Головне, вивчити технологію, мати зацікавлення та велике терпіння. Частина екзотів ростуть у горщиках, інші – в ґрунті. Більшість із них легко адаптовуються до кімнатних умов і добре почуваються в помешканнях.
Зауважимо, що ніхто з Попиків не має фахової агрономічної освіти. Так, Леся працювала фармацевтом. Але черпала інформацію з Інтернету, спеціалізованих журналів та книг. Набутих знань вистачає для праці.
Основну масу робіт виконує Степан — щодня поливає, пильнує за кожним деревцем, обрізає, живцює. Допомагає батькам дев’ятирічна донечка Роксолана. Та й дуже подобаються їй вирощені плоди.
Незважаючи на проблеми в державі, дбайливі сельчани не покидають улюблену роботу. Мають намір розширювати й поповнювати колекцію. Бо хочуть, аби якомога більше людей могли ласувати вирощеними на українській землі смачними й екологічно чистими фруктами.
