У Чортківському районному центрі зайнятості відбулося перше засідання молодіжного клубу «Шлях до успіху» на тему: «Секрети невербального спілкування» за участю психолога, історика Сергія Леонідовича Балазюка.
Присутні ознайомилися із класифікацією, навичками та техніками впевненої і ефективної невербальної комунікації. Повідомили у Тернопільському центрі зайнятості.
Сергій Леонідович, звернувшись до учасників клубу, сказав, що австралійський спеціаліст «з мови рухів тіла» А. Піз стверджує, що за допомогою слів передається лише 7% інформації, зате за допомогою звукових засобів (включаючи тон голосу, інтонацію) – 38%, міміки, жестів, пози – 55%. А от автор біоенергетичної теорії доктор А. Лоуен у книзі «Фізична динаміка структури характеру» пише: «Жодні слова не можуть бути такими зрозумілими, як мова тіла, коли ми навчимося її розуміти».
– Ви можете навіть не усвідомлювати цього, але коли ми розмовляємо з кимось, наші невербальні сигнали роблять сильніший вплив на співрозмовника, залишаючи у нього більше половини вражень від нашої мови. Особливості невербальної поведінки у тому, що жести, те як ми стоїмо або сидимо, як швидко і наскільки голосно ми говоримо, наскільки близько ми підходимо до співрозмовника, куди при цьому спрямований наш погляд, стають «повідомленнями» співрозмовнику. Потік цих повідомлень не зупиняється, навіть коли ми перестаємо говорити, – зазначив психолог. – Головне правило прочитання мови жестів – їх потрібно розглядати в сукупності, і лише тоді робити висновок про свого співрозмовника. Адже кожен окремий жест нерідко може хибно витлумачити ставлення до вас співрозмовника.
Найсміливіші учасники заходу виступили у якості моделей: за жестами цих юнаків та дівчат присутні мали можливість дізнатися багато цікавої інформації про їхні психологічні особливості, настрій, готовність до спілкування.
– Я і не уявляла як багато можуть розповісти про людину її долоні, очі, посмішка, погляд, – зізналася студентка Вікторія. – Тепер і я зможу зрозуміти наскільки відвертими і чесними є мої друзі тільки за допомогою їхніх невербальних сигналів. Адже коли людина нічого не приховує, її долоні найчастіше розкриваються (повністю чи частково). Той, хто протягує для привітання руку і тримає її відкритою догори, демонструє цим свою доброзичливість та довіру. Якщо долоня при вітанні повернута донизу, у людини, якій подають руку, виникає відчуття залежності, можливо, навіть і ворожого ставлення.
Присутні дізналися багато цікавого про «наполеонівську позу», підпирання долонею щоки, постукування пальцями, закладання рук за голову, позу «мислителя», позу «розправити плечі» та інші.
Цікавою для учасників клубу була й тема «Невербальне спілкування народів світу», адже у різних народів одні й ті ж невербальні знаки і жести можуть тлумачитися по-різному, що інколи призводить до прикрих непорозумінь.
Так наприклад, якщо британець або іспанець стукне себе долонею по лобі, то тим самим він покаже оточуючим, що задоволений собою. Тим же жестом німець висловлює своє крайнє обурення у відношенні до кого-небудь. Голландець, стукаючи себе по лобі і при цьому витягуючи вказівний палець, повідомляє, що ідея йому сподобалася, але він вважає її злегка божевільною.
Усі учасники засідання клубу погодились, що все ж універсальним засобом невербального спілкування є посмішка. При зустрічі вона знімає настороженість перших хвилин і сприяє впевненішому та спокійнішому спілкуванню. Вона виражає радість зустрічі, говорить про дружелюбність та прихильність. Посмішка супроводжує і слова привітання. Недарма кажуть: «Поділись своєю посмішкою, і вона до тебе неодмінно повернеться».
– Пам’ятаймо, що щирість завжди була кращою за фальшивість, а посмішка – за похмурий погляд. Ставмося до людей так, як би ми хотіли щоб вони ставилися до нас, тоді нам не загрожує жодне непорозуміння, – резюмував Сергій Леонідович.
