Пам’ять 90 поляків, трагічно загиблих 24 грудня 1944 року, вшанували у с. Ігровиця Тернопільського району 15 грудня.
За упокій невинно вбитих відслужили панахиди священики греко-католицької та римо-католицької церков. Участь у поминальних заходах взяли генеральний консул республіки Польща у Луцьку Беата Бживчи, заступник голови Тернопільської обласної державної адміністрації Леонід Бицюра, голова Польського культурно-освітнього товариства м. Тернополя Петро Фриз, жителі с. Ігровиця та навколишніх сіл.
«Ми не можемо змінити історію, але нам треба пам’ятати тих, хто загинув, молитися за їх упокій, – наголосила генеральний консул республіки Польща у Луцьку Беата Бживчи. – Та найбільше, що ми можемо зробити зараз, – це будувати мирне сусідство між Україною і Польщею, щоб такі трагічні події ніколи не повторилися. Також сьогодні ми молимося за Україну, за мир, якого тут потребують найбільше. І ті поляки, які проживають тут, і ті, хто проживає в Польщі, переживають за Україну. Нам дуже прикро, що ситуація на сході країни не дозволяє країні розвиватися і призводить до нових жертв».
Звертаючись до присутніх, заступник голови Тернопільської обласної державної адміністрації Леонід Бицюра зауважив, українці і поляки вже неодноразово відзначають і сумні радісні події в історії обох народів.
«Немає нічого ціннішого за людське життя, і кожна втрата – це трагедія для народу, – зазначив Леонід Олексійович. – Україна переживає черговий драматичний виток своєї історії, ми втрачаємо своїх громадян, і такі втрати вчать дорожити життям і здоров’ям кожного з нас. Український і польський народи об`єднує багато, насамперед спільна історія. Тому сподіваємося, що мирні і добрі стосунки між двома сусідніми народами ніщо не зіпсує».
Голова Польського культурно-освітнього товариства м. Тернополя Петро Фриз знає про трагедію в с. Ігровиця з розповідей рідних. З цього села родом його батьки.
«У 1944 році, напередодні польського Різдва, у село прийшли, як мені розказувала бабця, цілі загони бойовиків, – розповів пан Петро. – З якою ціллю – сказати важко. Заходили до тих домів, але тих, де жили поляки. Скоріш за все, це була спланована акція, хтось показував куди йти. До 3 ночі село горіло. Напевно, була третя сторона, зацікавлена, щоб налаштувати один проти одного два братніх народи».
Довідково: На старому цвинтарі, недалеко від церкви є пам’ятник полякам, які загинули 24 грудня 1944року. На гранітному хресті викарбувані імена загиблих поляків на польській мові. Внизу переклад українською мовою «З димом пожарів, з курявої братньої крові, до Тебе, Господи, волає цей голос. Ігровиця, трагічно загиблих 24 грудня 1944р. Нехай спочивають у мирі. Уряд Республіки Польща Родини 2007р.» Пам’ятник відкрили 5 липня 2008року.
