«Зважаючи на свої релігійні переконання я не думав, що потраплю на війну…», – солдат взводу механізованої роти на псевдо Заур.
Історію бійця розповіли у 105 окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ.
На половину українець, на половину грузин, з релігійним поглядом, який не дозволяє брати в руки зброю, в перший день повномасштабного російського вторгнення разом зі своїми друзями вже був у черзі ТЦК та СП. Йому було вкрай боляче бачити людей, які втрачали свій дім в Україні, адже цей біль відчував, коли росія відібрала дім у його рідних в Грузії…
І хоча побратими називають його своїм капеланом, уникати загальновійськових завдань він не хоче. Разом з усіма, майже півтора року війни Заур захищає кордон нашої Батьківщини.
«Ми копали окопи, опановували зброю, вчились реагувати на обстріли, а разом з тим долати страх. Часто, попри біль, у важких боях утримували свої позиції та кожен клаптик закріпленої території, нажаль, втрачаючи побратимів. За один день на фронті могло відбутись більше подій, ніж за все моє цивільне життя. На війні у кожного з нас з’явилось по декілька Днів народжень. Все як у фільмах: епічні переправи через річку, крижана вода, надійне плече побратима в бою, сильна волонтерська підтримка, героїчне об’єднання нації», – розповідає солдат.
«Війна за незалежність яка є сьогодні асоціюється мені з битвою Давида проти Голіафа. У ворога більше зброї, живої сили, але з нами Бог, добро та віра. Україна тримається на молитвах, міцній армії та надійному тилу.
Фізична перемога обов’язково буде не за горами, справжня прийде після духовної перемоги нації, як народу, що вже довів світові про самобутність та сталевий характер».
Спілкувалася Любов Атласюк
