У Малій Плавучі, що у Козівському районі, на місці зруйнованого костела освятили новозбудований храм. Святиня не використовувалась за призначенням ще з часів Другої світової. У радянські часи використовувалась як магазин, а згодом – як склад для отрутохімікатів. Отруєні шкідливими речовинами стіни довелось знести, а на місці костела звели новий храм.
Мала Плавуча розкинулась на лівому березі Стрипи. Ще донедавна село занепадало: вибоїсті дороги, затолочені вулиці, зарослий хащами старий польський цвинтар, а в самому центрі стояв напівзруйнований костел, закиданий сміттям. За радянської влади атеїсти зробили з приміщення святині склад отрутохімікатів та міндобрив. Але знайшлися люди, які на намоленому місці поставили нову церкву.
Місцеві розповідають, якоїсь ночі корінному мешканцю Малої Плавучої Богдану Завітію наснився сон, що він начебто має намір щось будувати на місці зенедбаного костела. Той сон, розповідає, відібрав у нього спокій. Стара дерев’яна церква у селі занепадала, тож була потреба у новому храмі. Довго не зволікали – взялися за роботу. Стіни росли швидко, закупили іконостас, кивот, престол.
Долучилася до доброї справи і громада села. Люди очистили старий польський цвинтар, про благоустрій села і ремонт доріг подбали у сільраді. На усе пішло близько шести років. А відкриття церкви стало для мешканців визначною подією. Серед тих, хто приїхав на свято – і ровесниця TV-4 Марічка Марщівська.
Очолив святкове Богослужіння Архиєпископ і Митрополит Тернопільсько-Зборівський Василій (Семенюк), священики інших парафій Української Греко-Католицької церкви. Серед духовенства і священик з Коломиї, армійський друг ініціатора відродження храму Богдана Завітія. Пригадує, гостював у Малій Плавучій у 80-х, серце розривалося від того, що бачив довкола і гадки не мав, що вдасться усе впорядкувати.
