Вся у чорному Марія Гуцуляк із села Буглів Лановецького району пригортає до серця портрет своєї Наталки і голосно ридає. У важкій задумі оперся на одвірок її чоловік Василь… Їхній донечці у жовтні виповнився лише 21 рік. Жінку знайшли задушеною у квартирі на вул. Леся Курбаса в Тернополі, де вона з подругою наймала помешкання, пише “Нова Тернопільська газета”.
Наталя була на 19-ому тижні вагітності. Забрав життя у двох – молодої жінки і її ще ненародженої дитини — 22-річний хлопець, з яким Наталя нещодавно почала зустрічатися. Трагедія сталася вночі 28 лютого.
Того вечора Наталя зустрілася зі своїм хлопцем і вони пішли у кіно. Після фільму провів її додому, а оскільки Наталиної подруги не було, вони зайшли до квартири. Що між ними сталося – невідомо, але в розпалі сварки хлопець накинувся на Наталку. Від злості почав її душити: однією рукою стиснув шию, а іншою закрив їй ніс і рот. Коли Наталя вже не дихала, почав «замітати» сліди. Швидко одягнувся, прихопив із собою цінні речі, щоб було схоже на пограбування, і втік…
Вранці подруга Наталі повернулася додому, і коли побачила, що Наталя навіть не збиралася на роботу, насварила її, щоб швидше прокидалася, бо інакше запізниться. Підійшла до Наталки, щоб розбудити. Вона лежала на ліжку, накрита ковдрою, а коли доторкнулася до неї – була холодна, як лід… Налякана подруга вибігла у коридор, на крик зійшлися сусіди. Вони викликали міліцію і розповіли, що бачили Наталю увечері з хлопцем. Міліціянти відразу знайшли вбивцю. Він переховувався у помешканні своїх батьків у Збаразькому районі. Знайшли також і речі Наталки. У скоєному він зізнався.
Наталя переїхала до Тернополя два роки тому. Працювала касиром у супермаркеті «Сільпо» в «Подолянах» і дуже тішилася, що має роботу і власні гроші.
– Наталя була маленька, худенька, дуже добра, нікому кривого слова не сказала, – каже її брат Іван. – А тут якийсь нелюд забрав життя моєї сестри, і не лише її, а й ще ненародженої дитинки… Ми навіть не знали того хлопця. Нам лише розповіли, що Наталя познайомилася з ним, коли вже була вагітною, і він не відмовився від неї, почали зустрічатися… Тепер я хотів би подивитися йому в очі і запитати, за що він забрав життя моєї сестри? Досі не віриться, що її немає… Ще в суботу ми розмовляли по телефону, а вже в неділю її не стало. Дивився на неї в домовині – очі бачили, а розум відмовлявся вірити…
Нині на батьків Наталі страшно дивитися. Вони аж чорні від горя. У них було четверо дітей – три доньки і син. І за кожного серце боліло: щоб влаштувалися, знайшли своє місце в житті. Тепер їх залишилося троє, Наталка була наймолодшою… А батькам потрібно далі жити з гіркотою від втрати і усвідомленням того, що їхня дитина вже не зателефонує, не приїде у вихідні, не потішить своїми успіхами і, зрештою, не подарує довгоочікуваного внука чи внучку, адже вони ще не знали, кого Наталка носила під серцем…
Наталя мріяла вийти заміж і, як усі дівчата, планувала цей день з дитинства. І він настав, тільки був не радісний і світлий, а гіркий і чорний… А замість весільної музики був церковний хор, замість весільних букетів – вінки, замість гарно вбраної машини – труна…
Поховали Наталю Гуцуляк 2 березня у її рідному селі. Не лише односельці зійшлись попрощатися з молодою жінкою, а й із навколишніх сіл йшли і йшли люди і несли квіти, які так любила Наталя.
– Я ледве зміг відірвати маму від Наталчиної могили, – сумно зітхає Іван. – Не знаю, як вона переживе це горе, не знаю, як ми всі його переживемо…
