Пiсля двох поранень Павло Боценюк, боєць штурмового полку «Сафарi» Департаменту полiцiї особливого призначення Об’єднаної штурмової бригади Нацполiцiї «Лють» i досi проходить реабiлiтацiю. Осколки, якi залишилися в тiлi бiйця, – нагадування про два роки перебування на фронтi.
До повномасштабного вторгнення рф в Україну Павло Боценюк на псевдо Джин працював патрульним полiцейським. Пiдроздiл, у якому служив капiтан, iз перших днiв здiйснював супровiд вантажiв зi спецiальною технiкою та зброєю для ЗСУ. Але полiцейський розумiв – вiн може бiльше зробити для захисту i оборони своєї країни.
«У червнi 2022 року я перевiвся на службу в роту патрульної служби полiцiї особливого призначення «Тернопiль». Тодi ми виконували завдання на околицях Бахмута. Надихнувшись харкiвською контрнаступальною операцiєю, з побратимами вирiшили приєдналися до штурмового полку «Сафарi» Об’єднаної штурмової бригади Нацполiцiї «Лють». Пройшовши бойове злагодження i навчання, вiдправилися в зону бойових дiй – на Донеччину».
Павло згадує, що перше бойове завдання виконували в однiй з найгарячiших точках.
«25 липня 2023 року ми вийшли в район населеного пункту Курдюмiвка Бахмутського району на своє перше завдання для штурму противника, – згадує капiтан полiцiї. З перших хвилин було втрачено зв’язок. Протягом шести годин тривали безперервнi артилерiйськi та мiнометнi обстрiли. Але ми постiйно перемiщалися посадкою i не давали вороговi пристрiлятися».
Джин розповiв, у тому бою iз ворогом, на жаль, загинув командир. Було прийнято рiшення про евакуацiю.
«З того бою не повернулися двоє моїх побратимiв. Вiдтодi, 25 липня, ми вшановуємо загиблих Героїв пiдроздiлу. Вони завжди житимуть у наших серцях, не дивлячись, що їх, на жаль, немає поруч».
Поранений був i Джин, як i багато його побратимiв. Спочатку харкiвський госпiталь, тривале лiкування i знову – в стрiй. Друга його ротацiя розпочалася з завдання у Часовому Ярi.
«На цьому напрямку разом з iншими бiйцями здiйснювали оборону та стримували ворога. Пригадую, були такi днi, що обстрiли зовсiм не вщухали, але ми стояли, тримали свої позицiї», – розповiдає Павло.
Кожен iз воїнiв розумiв, вiдступити – це втратити частину української землi. Тому захисникам доводилося боротися подекуди з вдвiчi, втричi переважаючою силою противника.
Селище Шуми на Торецькому напрямку – ще один оборонний форпост лютiвцiв. Джин каже, майже чотири доби довелося тримати оборону цього населеного пункту попри нещаднi атаки ворога.
«Ми отримали наказ вiд командування зайняти кругову оборону, — стало зрозумiло, що перебуваємо у напiвоточеннi тож вирушили на точку евакуацiї. Бiля терикона нас побачив ворожий дрон i ворог почав вести прицiльний мiнометний обстрiл», – пригадує лютiвець.
Пiд час обстрiлу Джин отримав поранення i дивом залишився живий. Посiченому осколками бiйцевi допомогли побратими. Потiм стабiлiзацiйний пункт у Костянтинiвцi, госпiталь та мiсяцi лiкування.
«Щiльнiсть ворожого обстрiлу була така, що просуватися в пiшому порядку було просто складно й неможливо. Пiд час обстрiлу я отримав поранення правої руки, ноги та грудної клiтини. Понад усе вдячний побратимам, якi вчасно надали допомогу та евакуювали. Наразi я ще проходжу реабiлiтацiю, але повернувся в стрiй роти полiцiї особливого призначення i несу службу за мiсцем дислокацiї пiдроздiлу», – каже капiтан полiцiї.
Джин каже, вiйна ще не закiнчилася тому основне — бути сильними та пiдтримувати один одного. Таким є кредо полiцейського, який готовий боротися за свою країну до перемоги.
Читайте також: Наводить гармату, мріє про дім: історія навідника з тернопільської артбригади
